Ігор Коваленко. Згасло сонечко між хмар
Згасло сонечко між хмар,
Даль покрилась млою
І мете сніжок зима
Срібною мітлою.
Уночі мете і вдень,
Бурти намітає,
Не проїдеш, не пройдеш
Аж до небокраю.
Об холодне тло рілля
Загострила плями,
А здалось ворони сплять,
Зціпившись дзьобами.
Хмарки штурхає село
Під боки димами,
Щоб не цупили тепло
В малюків і в мамок.
Сани тягне дітвора
На високу гору.
Покатає тих гора,
Хто її підкорить.
