Толя Недоля. Вірші про красу і кохання зі збірки Лабіринти підсвідомості. Ч.2

БЕЗ ТЕБЕ 

Без тебе дні не світлі, 
Без тебе ночі темні. 
Ти замінила сонце, 
Ти замінила небо. 

Твій подих, наче вітер, 
Теплом своїм лоскоче. 
А сльози – дощик літній 
Зворушливо плюскоче. 

А очі – наче море, 
Без берегу, без краю. 
У них, собі на горе, 
В глибинах пропадаю. 

Час неупинно плине 
І шансів усе менше. 
Ще трохи – і загину, 
Тобі буде не легше. 

А поки – лише мучусь, 
А ти – спостерігаєш. 
Що серце – не залізне, 
Про це ти забуваєш. 

Можливо, треба просто 
У собі розібратись. 
Якщо потреба гостра –
Від цього не ховатись. 

Можливо краще знати, 
Щоб запобігти лиху, 
Що без твоєї вроди 
Мені все важче дихати. 
28.05.2023

БОЇШСЯ 

Ти боїшся втратити голову. 
Ти боїшся втратити розум. 
Ти не віриш чужому слову. 
Не довіряєш чужим прогнозам. 

Наче звикла до того, що маєш. 
Наче інше тобі не потрібне. 
Та вночі з болем в серці страждаєш – 
Розумієш, що все це не рідне. 

Воно було рідним раніше: 
Почуття охопили, здавалось, 
Та зненацька все стало іншим, 
Бо під натиском серце піддалось. 

Це нахлинуло, наче цунамі, 
Від якого ніде не сховатись! 
Зникне, думаєш, по собі саме, 
Та щось підказує не сподіватись. 

Хвилі ніби накотилися разом – 
На байдужість свою покладалась. 
А забрали все і одразу: 
Спокій, віру, щастя – так сталось! 

Трапилось те, чого ти боялась, – 
Зміст на себе образу тримати? 
Кажеш, з тобою таке не траплялось? 
Собі боїшся в коханні зізнатись. 
29.05.2023

СОЛОДКЕ 

Твої губи тануть під сонцем, 
Твоє тіло покрите нугою. 
Пригости холодним глясе, 
Притримай своєю нудьгою, 
Бо солодкі! 

Гарна шкіра блищить, як цукор, 
Ніжним сяйвом змазана медом, 
Погляд кришиться на тисячі іскор – 
Насолоджуюсь збитим кремом, 
Бо солодкий! 

Твої руки, гладенькі і сильні, 
Обвивають замішаним кремом. 
Візерунки – татуажі натільні, 
Спокушають, намазані джемом, 
Бо солодкі! 

Твої груди м’які й сахаристі, 
Вдень і вночі овіяні сяйвом. 
Ти п’янка, як прозоре ігристе, 
І заманюєш солоду драйвом, 
Бо солодка! 

Суміш пристрасті і кохання; 
Суміш остраху і бажання; 
Мікси слабкості розпальної – 
Я люблю ці кавові напої, 
Хочу пити, змішавши з тобою. 
Бо така солодка! 
31.05.2023

СПОКІЙ 

Гуляю по місту спокійно. 
Заходжу в кав’ярню повільно. 
Сідаю випити кави. 
Милуюся сонцем яскравим! 

До спокою трохи звикаю – 
Від нього здебільш засинаю. 
Наснилась вода в морі штильна, 
Що вітер віє не сильно. 

Світ, наче напій кисільний, 
Та як помилявся я сильно! 
Достатньо було зустріти 
Красуню в середині літа. 

Піднялася буря на морі. 
Забув я про сон, серця болі 
Мене захопили, скували, 
Неначе причарували. 

Я втратив буденний спокій. 
Світ виявився однобокий. 
Ніби в безодню все плине – 
Така невтішна картина! 

Тепер у кохання я вірю. 
Побачити дівчину мрію. 
І так закрутилось невпинно, 
Аж поки її не зустріну! 
31.05.2023

РАНА 

Моє серце – суцільна рана. 
Не витримую цього обману. 
Більше не хочу терпіти брехні! 
Збирай спогади і просто йди. 

Я давно мала все зрозуміти, 
Та тебе так бажала любити! 
Так хотілось бути коханою! 
Сподівалася стати жаданою! 

Я повірила в несправжню картинку. 
Вважала, що відчув у мені жінку. 
Даремно гадала, що стану нею, 
Що назвемось невдовзі молодою сім’єю. 

Ти не виправдав мої сподівання! 
Ти зруйнував все, що звалось коханням! 
Навіщо продовжувати це безглуздя! 
Не хочу чути твої словоблуддя! 

Ти втоптав моє щастя в бруківку! 
Ти знечестив мене, як останню дівку! 
Я не знаю, за що прирік на муки? 
Та тепер забери від мене свої руки! 

Були ті, хто насправді мене благали! 
Та я, дурепа, їх із серця прогнала. 
А тепер од відчаю лікті кусаю – 
Хочу все спочатку, бо тебе не кохаю!

Той, хто кохає, прошу повернися! 
Та чи готовий моїх сліз напитися? 
Хочу, щоб теплом мої рани загоїв. 
А своїм серцем мене заспокоїв. 

Пробач недосвідчену та холодну фею! 
Не знаю тепер, як стосунки склею. 
Не сплю всі ночі і просто плачу! 
Мабуть вже втратила, ти не пробачиш! 
01.06.2023

БАР’ЄР 

Нас розділяє нездоланний бар’єр. 
Цей бар’єр – наше інше життя. 
Він торкається потаємних сфер: 
Це минуле не йде в забуття. 

Це минуле живе дотепер, 
Воно тримає на стальних ланцюгах, 
Не визнає емоційних химер, 
Міцно засіло в хмільних головах. 

Тільки твій погляд долає його, 
Ніби змінилась – давно вже зі мною. 
Коли торкається – мені все одно: 
Серце нестримно накриває любов’ю! 

Очі забувають, що ти не сама, 
Вони безсоромно тебе роздягають, 
В тіло твоє проникає весна, 
Все незахищене запам’ятає. 

Це безбар’єрне налетіло, як вітер, 
Вирвало з коренем моє існування, 
Такі гарні очі несила терпіти – 
Важко пручатися п’янкому коханню! 
02.06.2023

БЕЗОДНЯ 

Що таке нескінченність? 
Чи існує безодня? 
Чи мандрують Всесвітом 
Океани безводні? 

Чи буває час без початку, 
Чи дорога без вороття? 
Так звичайно! 
Це твої очі – 

В них занурене буття! 
Я дивлюсь і топлюся, 
Ніби серцем закляк, 
Сподіваюсь – знайдуся, 

Та не впевнений, як! 
Не дивись так на мене! 
Не цурайся, повір – 
Заберу, зацілую, 
Затягну тебе в вир! 

Затягну так глибоко, 
Що ніхто не знайде! 
Все одно втратив спокій – 
Може, щастя прийде? 

Нехай знищить, розтопче, 
Але буду в раю, 
Бо терпіти не хочу – 
Надто сильно люблю!

Поміркуй дуже добре, 
Чи готова на це? 
Бо таке вже кохання: 
Ощасливить чи знищить 
Усе! 
02.06.2023

ГАРНІ ОЧІ 

В них можна дивитися вічно, 
Не зводячи погляд роками. 
Їхній настрій незвичний: 
Суміш смутку й забави! 

Їхній колір не пам’ятаю, 
Бо він однаково різний. 
Що хочуть, напевно не знаю – 
Я схаменувся запізно! 

Вночі вони, ніби зірки, 
Космічним блиском ворожать. 
Це очі вродливої жінки, 
Що серце моє тривожить! 

Коли я на тебе дивлюся, 
Пристрасть стискає дихання, 
Не чую, як стукає серце, 
Не відчуваю страждання. 

Ці очі мене надихають. 
Вони неприродно чарівні! 
Ненавидять і кохають. 
Для мене це досі дивно! 

Настільки дивно, що мрію: 
Ми будемо нерозлучні! 
Дивлюся у них і вірю: 
Кохають! 
Мабуть, найбільш влучно! 
03.06.2023

ДВІЙНЯ 

Я розгублена – 
Не розумію ці дії! 
Ніби не одна, – 
А нас двійня. 

Ніби не сама 
Приймаю рішення. 
Хтось контролює, 
Чи не роблю спішне я. 

Ця роздвоєність – 
В самому серці. 
Ця залежність 
Додала перцю. 

Я обох 
Ніби кохаю! 
Хто з них краще – 
Напевно не знаю. 

Один зі мною, 
Інший – на відстані. 
Одному молюсь – 
Іншому кажу «ні». 

Один набрид, 
Інший вертається. 
Підкажіть хтось, 
Що відбувається? 
03.06.2023

ТУГА 

Чому ти не віриш в мої почуття? 
Вони не штучні, не фантазійні, 
Вони не вигадані поза життям, 
Тому, що твоєю красою навіяні. 

Вони з’їдають моє нутро, 
Нищать бар’єри, помилками створені. 
Вони залишають на мені тавро – 
Мене не любиш, ніби потвора я! 

Якщо це так, то нащо розбудила 
В моєму серці бурхливий вулкан? 
Навіщо одразу не розповіла, 
Що це – лише гра, звичайний обман? 

Невже так просто кроїть по живому, 
Жбурляти байдужістю, ніби чужий? 
Щоб потім сльози лилися без втоми, 
Робити вигляд, що я вже не твій. 

Мабуть ти вважаєш, що все так минеться, 
Забудеш все, про що шкодувала. 
А потім серце від туги помнеться, 
Бо думала: «НІ», а насправді – кохала. 
04.06.2023

ПРАВДА 

Ти ніжна, наче гарна квітка! 
Зворушлива на теплім вітрі! 
Яскрава, ніби промінь сонця! 
Насолодитися б до донця! 

Якби ти знала, що я бачу? 
Якби хоч трохи розуміла? 
Від смутку і від щастя плачу, 
Бо наші погляди зустрілись! 

Чомусь мене не помічала 
Та відчувалася напруга. 
Ми спілкувалися так мало. 
Не міг ніяк зігнати тугу. 

Та я насправді не жалкую. 
Ти – ніби подарунок бога! 
Єдине, що мене хвилює, 
Чи довго втримаєш облогу? 

Я б’юсь, неначе одержимий, 
З собою сам для перемоги! 
Хоч час для мене швидко плине, 
Не хочу слухати нікого! 

Можливо, правда більш ніж гірка, 
Ти – незабутня в серці зірка! 
04.06.2023

РОЗГУБЛЕНА 

Я розгублена – 
Попала в безвихідь. 
Що робити? Не маю уяви. 

Щоб нікому 
Не заподіяти лихо, 
Буду чекати його появи. 

Я його таким уявляю: 
Чорнявий красень, 
Стрункої статури, 

Має розум, 
Без дурних звичок, 
І, звичайно, атлетичну фігуру, 

Добрий до мене – 
Про інших не знаю, 
І закоханий до нестями! 

От такого 
Я покохаю, 
Зачарую своїми зорями! 

Та немає 
Цього клятого принца – 
Вже три тижні його чекаю! 

Як подолати 
Такий безвихідь? 
Хто натрапиться – того й покохаю. 
04.06.2023

ГРАЙЛИВА 

Ця красуня в блакитному 
Закинула руку, 
Ніби глянула хитро, 
Зачарованим луком. 

Ти дивись – небезпечно! 
Не проїж свої очі, 
Я – краса безперечна, 
Знаю, ти мене хочеш. 

Бережись – не торкайся, 
Бо це надто сміливо, 
І собі зарікайся, 
Бо загублю грайливо. 

Хочу знати, чи зможеш? 
Чи міцні твої руки 
Так мене покохати, 
Щоб ошпарити губи?! 

Та гляди – обережно, 
Бо занадто ти грубий! 
Закружляю у мріях, 
Потім кину і згублю! 

Якщо хочеш на мене 
Безкінечно дивитися, – 
Стать навколішки треба 
І до скону молитися! 
04.06.2023

ХІМІЯ 

Ти зараз чомусь розгублена, 
Не можеш з думками зібратись. 
А може, своїм емоціям 
Не можеш ради дати. 

Живуть собі паралельно 
Пристрасті і бажання: 
Одні відкривають сутність, 
А інші – лише сподівання. 

Життя таке суперечливе, 
Бо наростають конфлікти 
Між тим, що небезпечно, 
І тим, що кусає за лікті. 

Як поєднати одразу 
Байдужість і власну активність, 
Якщо в цьому «ні», як фразі, 
Присутні жага і пасивність. 

Я хочу між паралельними 
Об’єднувальну лінію, 
Нарешті щоб стала реальною 
Ця нездоланна хімія. 
08.06.2023

ЗАГРАЛАСЬ 

Як чорна пантера, до нього підкралась, 
Стрибок професійний на жертву свою, 
Поранила в серце. 
- Пробач, я загралась! 

А він закохався у цьому бою. 
- Ти, дійсно, пробач, бо така моя вдача! 
Мене зацікавили певні страждання. 
Ніби розв’язую нелегку задачу – 

Скільки живе чоловіче кохання? 
Хоч маю вже досвід в серцевих муках, 
Зайві знання мені не завадять. 
Щоб збагнути психологічні науки, 

Дослід провести подруги радять. 
Як зможеш без мене ти існувати? 
Чи має межу любов і ненависть? 
Як довго мучитись будеш, не спати? 

Чи зустріч зі мною викличе радість? 
На скільки планую експерименти, 
Тебе добиваючи, напевно не знаю. 
Та раптом окреслились побічні моменти, 
Боюсь, із собою так само заграюсь! 
08.06.2023

ЗІГРІЙ 

Зігрій мене своїми очима, 
Своїм теплим тілом, 
Своєю красою! 

Кохай мене, аж поки несила, 
Аж поки не зморить 
Закоханий сон! 

Не нищ мене байдужим мовчанням. 
Воно, ніби ніж, 
У серце ввійшло! 

Відкрий своє серце назустріч коханню. 
Пасивність облиш, 
Щоб до жаги дійшло! 

Я знаю напевно, яка ти гаряча! 
Лише не показуєш 
Пристрасть твою! 

Ти просто зневірилась. Щастя не бачиш. 
Інстинктом рятуєш 
Вразливість свою. 

Зігрій, коли знаєш, що випалиш серце. 
Воно не потрібне 
Холодним мені! 

Інакше, як крига, розіб’ється на скельця. 
Нехай хоч загине 
Від щастя…уві сні! 
08.06.2023

ПРИХОВАНЕ 

Що приховали зачинені двері? 
Те, як вночі з незнайомцем кохалась? 
Як від обіймів його відбивалась? 
Несамовито як губи кусала? 

Що приховали заплющені очі? 
Як загорілися вогники вранці, 
Які споглядали тебе усі ночі? 
Причарувати хотіли коханця? 

Що означає відкоркована пляшка? 
Те, що забути його намагалась? 
Гадаєш що викреслила, бідолашна, 
Може, бажанням своїм опиралась? 

Що означають прочинені вікна? 
Те, як спека тебе огортала, 
Та як без нього поволі ти звикла, 
–Час зупинитися! – мабуть сказала. 

Що означає замкнене серце? 
Те, що ключі далеко сховала? 
Та поки знайдуть – чекати нестерпно, 
Бо випадково когось покохала? 

Що означає розгорнута книга? 
Те, що відверту сторінку читаєш? 
Там, де емоції заполонили, 
Все, що раніше від себе ховала? 

Хочеш відкрити своє потаємне? 
Кроки назустріч робити несила? 
Не відпускає приховане темне? 
Що зупиняє? Кого полюбила? 
10.06.2023

ЗНУЩАННЯ 

Це просто нестерпно 
Над собою знущатись! 
Як вирвати серце 
Й спостерігати, 

Як довго воно 
У конвульсіях б’ється! 
Самій забувати, 
Що все захлинеться. 

Це ніби без радості 
Все захололо. 
Яка в цьому користь? – 
Порожньо довкола! 

У цій порожнині 
Хіба можна радіти? 
Немає емоцій, 
Не радують квіти. 

Нерушні приємні 
Дрібниці над прірвою. 
Вся правда вже стерта 
Мовчанням брехливим. 

Що далі? Пустеля? 
Піщані бархани? 
Їх не здолати – 
Гуляють вітрами. 

Забудь про минуле! 
Не повернеться. 
Будуй щось нове, 
Поки серце ще б’ється! 
10.06.2023

КВЕСТ 

Відкрий своє серце 
Новому зізнанню, 
Бо стукає в вікна 
Романтичне кохання! 

Воно свіжим киснем 
Наповнює груди! 
Воно проникає 
Навколо і всюди! 

Якщо не відкриєш – 
Мабуть не пізнаєш, 
Із часом забудеш 
Та надії плекаєш, 

Що знову ввірветься 
Щось незабутнє. 
Нехай не зірветься, 
Бо часом не чутне. 

Якщо своє серце 
Відкрити несила, – 
Любов не прийде, 
Як би ти не просила. 

Життя, ніби квест, 
Що природа нам ставить. 
Неправильний вибір – 
І вже все пропало! 
10.06.2023

НЕЗАБУТНЄ 

Зустріч, якої не було, 
Очі, яких я не бачив, 
Якесь потрясіння минуло. 
Серце не знає, чи плаче? 

Погляд не мав хвилювання. 
Квіти, що не дарували. 
Лише забуте кохання 
Мову мою відібрало! 

Від того «не було» не мучусь, 
Я просто від нього страждаю! 
Лише ночами кручуся 
З думками, яких не буває: 

Про вії, які не лоскочуть, 
Про руки, що не обіймали, 
Про голос, якій не шепоче, 
Вуста, що не цілували, 

Про ніжний проникливий погляд, 
Який ти не посилала, 
Про пристрасть, забуту, як спогад, 
Про привід, який не давала, 

Про це красномовне мовчання, 
Яке нескінченно присутнє. 
Любов чи кохання – не знаю, 
Але воно незабутнє! 
12.06.2023

ЧАКЛУВАННЯ 

Ці очі кольору індиго 
І губи кольору фламінго. 
Волосся пишна позолота 
Та шкіра стану капучино. 

Колишеш стегнами, як ходиш, 
Парфумів шлейф наздоганяє. 
Будь кого погляд заворожить, 
Але байдужих – не чіпає. 

Ти, ніби відьма, всіх чаруєш 
І випромінюєш прекрасне! 
Себе на пустощі марнуєш – 
Не можеш зупинитись вчасно. 

Але, насправді, ти красою 
Весь світ бажаєш огорнути, 
Бо затуляєш все собою – 
Не можу погляд відвернути! 

Прошу, не треба чаклування – 
Вже безнадійно закохався! 
Можливо, пізнє це зізнання, 
Та хоч сміливості набрався. 
12.06.2023

ФАНТАЗУЄ 

Він фантазує, наскільки ти гарна! 
Не можеш таїти своє хвилювання! 
Та очі відводиш байдуже марно, 
Бо дуже помітні ознаки бажання. 

Бажання подобатися фантазеру, 
Який, ніби вітер, в життя увірвався. 
Він наче побачив, що інші не бачать – 
Нафантазував і зовсім закохався! 

Цей фантазер занадто настирний – 
Не має бажання від слів відмовлятись. 
Немов дикий звір, та з тобою він мирний – 
Не може фантазіям своїм ради дати. 

Ніби для тебе це нічого не значить? 
Достатньо йому лише усміхнутись – 
Він просто палає, коли очі бачить! 
Бажає думками до губ дотягнутись. 

Цей фантазер тебе зацікавив, 
Казкові мрії дуже хвилюють! 
Все більше здається, що все це насправді, 
Неначе ці мари реальність малюють. 
14.06.2023

ФАТАЛЬНА 

Ця жінка завжди загадкова, 
Весела та ідеальна! 
У неї очі бузкові, 
Але для когось – фатальна. 

Фатальна, бо дуже гарна – 
Очей не відірвати! 
Холодна і сексуальна, 
Неначе на серці ґрати. 

Ці очі ніяк не забути – 
І вдень і вночі турбують. 
Рожеві хмари і пута 
Вони в уяві малюють. 

Фатальна красуня – нещадна, 
Бо хоче, щоб весь їй належав. 
Характером, мабуть, всевладна – 
Не може триматися межі. 

Ця жінка робить залежним: 
Потрібно весь час дивувати. 
Не дбаєш про обережність – 
Може навік прив’язати. 
15.06.2023