Вірші про сина, що зігрівають серце
Син – це найцінніший скарб кожної матері. Його перші кроки, перше слово, кожна успішна мить – це маленькі перемоги, які запам’ятовуються на все життя. Вірші дорослому сину – це не просто слова, а щирі почуття, виражені в поетичній формі. Це спосіб передати всю глибину материнської любові, гордість за досягнення своєї дитини та ностальгію за безтурботними днями дитинства. Від зворушливих рядків про маленького синочка до мудрих побажань дорослому сину – у цих віршах кожна мати знайде відображення своїх почуттів.
Вірші про сина, які розчулять до сліз
Серце матері – бездонна криниця любові. У кожній сльозі, що скочується по щоці, коли читаєш ці вірші, відлунює безмежна материнська ніжність. Слова, що торкаються найглибших струн душі, розкриваючи всю силу почуттів до сина. Це вірші про сина до сліз, які здатні розчулити кожне серце. А від віршів про померлого сина ви просто не зможете стримати потік сліз.
Виростеш ти, сину
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
(В. Симоненко)
Мій сину, чуєш я завжди з тобою буду поруч
Мій сину, чуєш я завжди з тобою буду поруч,
В думках, в молитвах, і навіть на краю Землі.
Немає значення, я в серці буду, он ліворуч,
Ітиму, бігтиму, як треба то і пройду по склі.
За будь-яких обставин, я навіки твоя мама,
І вірний друг, звичайно, якщо захочеш цього сам.
Ти цілий світ, синочку , повір це не реклама,
Щодня із вдячністю вклоняюсь за тебе небесам.
І кожен крок твій, гордість і велике щастя.
Поразки і невдачі давай розділимо на двох.
Ніби учора ще малий, садочок і причастя,
Вже син дорослішає, ось і початок всіх епох.
Я поруч сину, чесно, я назавжди твоя мама,
Як треба буде в космос, то знай, ти не один.
І твоя фраза: “Х’юстон, а у нас проблема”,
Це не біда, це справжня дружба – мама й син.
(Оксана Шевчук)
Дорослий син
Час невпинно гортає життя сторінки
й неможливо його зупинити.
На забутих стежках залишає замки,
а на фото - лиш миті і дати.
Найдорожчі моменти з пожовклих світлин
крізь роки визирають з альбому.
Ось, лелеки синочка з небесних царин
принесли до мого щойно дому.
Ось, він вчиться ходити, зробивши лиш крок.
Тут співаю йому колискову.
У садочку танцює найперший танок,
опановує слово за словом.
Промайнула миттєво тендітна пора.
Перший дзвоник гукає до парти!
Йде мій син в перший клас здобувати знання,
урочисто тримаючи айстри.
Інші миті застигли у лоні світлин,
що нагадують дні кольорові.
Знову дзвоник лунає і юний мій син
випускається з рідної школи.
А годинника стрілки згубились в літах,
від минулого лиш відгомони.
Залишився студентський за обрієм шлях,
а на черзі життєві закони.
Став дорослим! Своє розпочав вишиття
статний красень і мужній мужчина!
Він - надія моя і моє майбуття,
найдорожча у світі людина.
У молитві за сина звертаюсь щодня
до могутнього, вищого Бога.
Щоби щастям його сповивалась стезя
і любов'ю стелилась розлого.
(Л. Маковей)
Сину
Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг.
Молила , щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канві життя непройдених доріг
Вплітала у барвисту вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
Я вишивала хрестиком стежини
Під шепіт трав та пісню солов’я .
Рости, рости! Зростай , моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть без упину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину
Та на землі залиш достойний слід.
(Тамара Шкіндер)
Біжи, сину...
Біжи, сину, біжи!
Не всі шляхи стелитимуться барвінками.
Запам‘ятовуй стежки.
Слова, обличчя, посмішки із відтінками.
Біжи, рідний, біжи.
Малі ніжки обросли великими кроками.
Не озирайся назад.
Каміння й грудки з вибоїн стануть уроками.
Біжи, сину, і знай:
Людська хула не завжди із коренем знищена.
Слідкуй за диханням.
Визираю із-за твого плеча. Захищена.
Там горизонт. Біжи!
Пласкі дороги здаватимуться гребінками.
В житті різні стежки.
Замолю їх…
Хай стеляться все ж барвінками.
(Ганна Коназюк)
Лист сину
Ти, синочку, поїхав із дому,
Щоб у місті роботу знайти,
Як живеться тобі там самому,
Чому нам ти не пишеш листи.
Хоч би якось приїхав додому
Та про себе усе розповів,
Ми не хочемо вірить нікому,
Що до праці ти стать не зумів.
Що товар на базарі підносиш
І горілку щоденно ти п’єш,
Копійчину у кожного просиш,
З бідаками в підвалі живеш.
Якщо правда все те, що говорять,
То скоріше до нас приїжджай,
Щоб не скоїлось лиха та горя
Місто кляте скоріш покидай.
Ми чекаєм на тебе, синочку,
Працювати на нашій землі,
У білявій хатині в садочку
Будем жити у ріднім селі.
(Георгій Грищенко)
Вірші про сина, який на війні
У часи випробувань і небезпеки слова набувають особливого значення. Вірші, присвячені синам, які захищають нашу землю, – це не просто поезія, а молитва, сповнена надії та віри. Це гімн мужності, відваги і любові до Батьківщини. Вірш у пам’ять про сина зможе втішити у скрутну годину втрати.
Розмова з сином
– Відпусти мене, мамо, на небо.
– Я не можу, синочку. Пробач…
– Я прийду, як тобі буде треба.
Прилітатиму…Тільки не плач!
– Як же, сину, тебе відпустити,
Коли серце нещадно болить?…
Як без тебе, рідненький мій, жити,
Коли рана на серці кровить?!
– Лишень тіло померло, матусю,
А душа моя досі жива!…
Не тужи…Не ридай…Не хвилюйся…
В мене просто домівка нова!…
Я тепер буду жити на небі.
Тут так добре, рідненька, повір!
Ти покличеш мене при потребі…
– Сину! Кличу тебе до сих пір!
Я ночами не сплю, дорогенький!
Лишень сльози ковтаю гіркі…
Завмирає від болю серденько…
Мої схлипи такі гомінкі!
– Я все знаю…все чую, матусю…
Примирись, що мене вже нема…
Дай я Янголом в небо здіймуся…
Ти ніколи не будеш сама!
Я в повітрі! Я поруч з тобою!
Відпусти мене, мамо…пора…
Я підІймуся в небо з росою
І спаде з тебе болю гора!
– Не спаде, мій синочку, довіку!
Я страждатиму поки живу!
Бо від втрати дітей – нема ліку…
Сльози ллються дощами в траву…
– Все минеться, матусю…ти звикнеш,
Що я Янголом став в небесах…
– Як же бути мені, як ти зникнеш?!
Знов тонути щомиті в сльозах?…
– Ні, рідненька!…Відплакала…Досить…
А на мене чекають в Раю…
Бог у Рай лиш достойних підносить…
Відпускай вже кровинку свою…
– Ти ж мене не забудеш, синочку?…
Як же важко тебе відпустить!…
Я складаю себе по-шматочках…
Як же в світі без тебе прожить?…
– Посміхатись…молитись за мене…
Бог усе допоможе знести…
Я ж в Раю спочиватиму, нене…
– Відпускаю, синочку…лети…
(Зоряна Довгалюк)
Янголу
…я не знаю, чи маю право,
у кредит, а чи під заставу,
просити милості в Вашій особі -
нагляньте за сином, будьте добрі!
Я знаю, Янголе,
це - не легко!..
я знаю сина - полізе в Пекло
за святу землю,
за побратима..,
за віру й правду..,
за Батьківщину..,
Я знаю, Янголе,
це - не просто!
Він - дужий,
Але,
це все -
відносно,
він вірно чинить:
війна - не мати!
Від того, Янголе,
він став солдатом.
ходи назирці у день і в нОчі,
закрий від обстрілу в мілкім окопі,
закрий щитом від шрапнелі
й дронів -
не видай хлопця..,
не видай хлопців..!
(Зельд)
***
Мати чекає, а «Син на війні» :
Стоїть біля віконця і ридає
Старенька матінка сама.
І сина свого виглядає
Зраненька, лиш зійшла зоря.
І руки, зболені в роботі –
Ростила сина, працювала.
Ночей недоспаних не вернеш…
А сина вже забрали на війну.
Як тяжко матінці чекати.
З очей не висохне сльоза:
«Коли повернешся, мій сину,
Коли зрадію іще я?»
І сум на серці, і печалі,
Тривоги душу полонять.
А син на сході там воює,
Усіх він захищає нас.
Чекає матінка удома,
Коли дзвіночок задзвенить:
«Не плач ти, мамо, я здоровий,
Себе ти, рідна, бережи!»
«Ой сину, сину, я не в силі –
Здоров”я в мене вже нема.
Чи дочекаюсь я, мій рідний,
Вдома зустріти ще тебе?»
І просить матінка у Бога,
І молиться до всіх святих:
«Небесні ангели, рятуйте мого сина
І поверніть його живим!»
І так щодня стоїть біля віконця,
І руки зносить до небес:
«Ой сину рідний, не впади в дорозі,
А повернись додому ти».
«Не плач так тяжко, моя ненько,
Серденька свого так не рви.
Я через рік повернусь, мамо,
І знов зустрінемося ми».
Вже й літо теплеє минуло,
Осінь настала золота.
«Почекай ще трошки, мамо,
На зиму вже повернусь я».
(Єсенія Буксіна)
***
Я тиху печаль в душі ношу
І часто-часто невпопад зітхаю.
Я сина чекаю. Я дуже сина чекаю.
І кожен день як місяць проживаю.
Я тисячі тривог крізь тисячі хвилин
Несу з ранку до самої темної ночі.
Як дивно. Десь танцюють і співають.
А я. чекаю сина. Дуже. Дуже.
Ти служиш, ну а я все чекаю
Ось так розподілилися наші ролі
Ще тоді, коли твій перший крик
Почула в той день в пологовому будинку.
І скільки треба, стільки буду чекати
Молитися, вірити, відводити напасті
Дочекаюся! Хочу тебе до грудей притиснути
Ти розумієш, син, яке в цьому щастя ?!
Я розповім тобі, що означає чекати
Чи не спати ночами, або спати, але марити
Тижнями дзвінка не отримувати
Словами “все добре” майже не вірити.
І, кожним голим нервом ловити звук
І інтонацію рідного голосочком.
. Ну а поки.
Поки служи, синку.
І, зціпивши зуби, коли боляче
ПІДВОДЬСЯ! БОРИСЬ! ИДИ! ЖИВИ!
Поки не скажуть тобі “вільно”.
Бережи, Господь, тебе! Бережи!
(Єсенія Буксіна)
Солдат
Він іскринку мав в очах яскраву,
Та не мав іще на світі славу.
Була у нього ненька мила,
Однак її біда зломила.
---------------
Стояв на небокраї і махав рукою,
І мить тоді була чомусь гіркою.
Бачила вона хлопчину ще малого,
Та вже здавалося, що не живого.
Так щиро посмішка його блищала,
А матір спокій полишала.
Він обіцяв матусі, що не довго,
А серце краялось іще задовго.
І зник юнак за обрієм тоді.
Чому ідуть, як завжди, молоді?
А сизий ворон в небі закружляв,
І вітер сумно в небі промовляв.
Казав холодний, щоб не ждали,
Щоб марно зустріч не чекали.
Бо заберуть його поля зимові,
Коли той стане на півслові.
Чекала ж сина матінка-матуся,
Бо пам’ятала щире „повернуся”.
І зустріч все ж таки настала,
Але не та, яку вона роки чекала.
А йшли дорогою військові,
І зупинився погляд на вінкові.
„Він був нам завжди вірний брат,
Ваш син – найкращий з нас солдат.”
(Єва Фомичева)
Сучасні вірші про сина, які чіпляють серце
Сучасність диктує свої правила, але незмінним залишається одне – материнська любов. У цих віршах дорослому сину від мами ви знайдете відображення сьогодення: мрії, сподівання, виклики, з якими стикаються сучасні мами та сини. Це поезія, яка говорить мовою серця, зрозумілою кожному.
Блудний син
Через осоку через полин
Ішов по степу Блудний син
Ішов до дому Блудний син
Один
Вітер в кишенях у спині ножі
Зрадили всі, він сам на межі
Час повертатись в рідний дім
Усім
Вже сотні років і віків
Іде до дому Блудний син
Коли залишився один
Один
Після холодних довгих зим
Знову побачиш з хати дим
Тож не барися Блудний син
Чийсь син
Через пустелю через ліси
Блудного сина ведуть сліди
У рідну хату яку залишив
Без слів
Розтратив спадок
Програв війну
Знайшов у болі долю свою
І без щита вертається в дім
Чийсь син
(Юрій Шатунський)
***
Сину мій рідний, мій дорогий!
Дуже я люблю все, що в тобі.
Ти - моє щастя, ти - моя кров,
Ти, мій синочок, - найбільша любов!
Зорі схилились до нас у цей день,
Янголи нам заспівали пісень.
Ти народився ясний, новий Світ.
Нові планети відкрили політ.
Сонце співає, всі зорі й світи,
З Днем цим вітає, що в світі є Ти.
Дуже я вдячна Творцю й небесам,
Що він у долю синочка нам дав.
Щастя бажаю, здоров'я і сил.
Буде хай сонячно в долі твоїй.
Янголи хай бережуть і ведуть,
З Богом завжди буде твій путь.
Сину мій рідний, люблю я тебе,
Мами любов завжди сонцем буде,
Мами молитва - завжди оберіг.
Знай це навіки у долі своїй.
Я на життя тобі силу даю.
Любий синочку, дуже люблю.
Хай тобі буде найкраще в житті,
Сили, здоров'я і щастя тобі.
З любов'ю, мама.
(Устименко Наталія Роса)
Насаджу я, любий сину, квітів у дворі
Насаджу я, любий сину,
квітів у дворі
Щоб колись було красиво
гратись дітворі,
Щоб приїздили до бабусі,
привозили сміх,
Казали б "Ти чому не в дусі?
сип попіл на поріг!"
Напечу я, мій рідненький,
кругленьких їжачків
Щоб внучата брали в жменьки
" ой, які смачні!"
Квочка виведе курчаток,
всіх привчу до рук
Внучата будуть їх навчати
"Кажи ку-ку-рі-ку!"
Вибілю усі кімнати,
щоб чисто було скрізь
Щоб веселіше зміг лунати
при зустрічі наш сміх!
За твоє щастя Бога прошу,
розчулююсь до сліз
Тільки не злися,мій хороший,-
я мрію...То ж не гріх!?
(Дарія Типчук)
Мій син
Мій син - в житті найбільша радість,
Мій найдорожчий цінний скарб.
Скажу сьогодні я відверто:
"Ти, всіх багатств у Світі варт!".
Ти - моя гордість, ти - надія,
Моє майбутнє й сьогодення.
Ти - моя заповітна мрія,
Моє найбільше одкровення.
І хоч я зараз не з тобою,
Думками поряд я завжди!
Тебе закрив би я спиною,
Від злого Світу та біди.
Моя любов тебе зігріє,
Зимою, там на чужині,
Про щастя все життя я мріяв,
І Бог послав тебе, мені.
(Руснак Сергій)
Посвята синочкові
Я безмежно люблю тебе сину,
Я тобою насправді живу,
Богу дякую я за дитину,
Що зігріть змогла душу мою.
Ти дорожче за все що я маю,
Ти для мене блаженства ковток,
Й описати любов цю безкраю,
Я не зможу словами в рядок.
Ти для мене - єдина людина,
Що за неї готовий в вогонь,
Чи в воді потонути невпинній,
Чи загинути просто, либонь…
Час летить мов у прірву вода,
Ти синочку ростеш щохвилини,
Скоро вилетиш з мого гнізда,
І на пошуки щастя полинеш.
Будеш згадувать рідко батьків,
Будеш мати свої вже турботи,
Не встигатимеш все що хотів,
Робота-дім, кожен день, дім-робота.
В круговерті швидкого життя,
Не забудь ти батькам подзвонити.
Бо ж колись, відійдуть в небуття,
Їм прийдеться тебе залишити.
І тоді як настане їх час,
І життя вже не матиме плину,
Ти згадай ще один зайвий раз,
Батьки завжди любитимуть, сину.
(Руснак Сергій)
Дорослому синові
Неначе вчора ти ще був
таким маленьким,
Обидві твої ніжки
поміщались в жменьку,
А я відчувала, що світ весь тепер у тобі.
Мені ти тоді
довіряв безмежно,
А я ще не знала,
Як необережно,
Буває, вітрами покотить життя по стерні.
Ти віриш, синку, -
Мами не все знають,
Не все уміють,
Але все прощають,
Й готові віддати життя за своїх синів.
Мені ти пробач,
Що я десь помилилась, -
Я мамою бути
потроху училась,
Всі болі твої троєкратно боліли й мені.
Хоч зараз уже
Ти й на голову вищий
За мене, і, певно,
таки розумніший,
Майбутнє чудове всміхається щиро тобі,
Та є такі речі,
Які зрозумієш,
Ти тільки тоді,
Коли власного сина
Так трепетно будеш вести на дорослий поріг.
Вітаю, сину, -
Ти тепер – дорослий,
І знаєш, рідний, -
Це таки непросто,
Щодня обирати з безмежжя життєвих доріг.
У себе ти вір,
Бо твій голос важливий,
Нехай же для тебе
Все стане можливим
Хай щастя і долю пришле тобі всесвіт до ніг.
(Каранда Галина)
Короткі вірші про сина для душі
Іноді не потрібно багато слів, щоб висловити найглибші почуття. Короткі вірші про сина – це лаконічні, але влучні рядки, які западають у душу. Це маленькі поетичні перлини, що несуть у собі величезний заряд емоцій. Вірші сину на день народження будуть найкращим дарунком, вираженням вашої любові та підтримки.
***
А у мого сина очі сині-сині,
А у нього брівки – дві тоненькі стрічки,
Чубчик – наче жмутик лісового сіна,
Яблучка рум”яні – його теплі щічки.
Він як усміхнеться – радісно у хаті, –
Аж сміється сонце кожним промінцем.
– Це ж про мого сина, скаже кожна мати, –
Це ж про мого сина писано оце.
(Людмила Добровольська)
Марку на виріст
Марчик маленкий,
Мамин синочок,
Хлопчик слухняний
Пішов у садочок.
Довго гуляв він,
Дуже стомився,
Прийшов додому,
До мами притулився.
Мама обійняла,
Їстоньки дала,
Що вдень траплялось
В сина запитала.
Він розповів,
Що муха прилітала,
Листя шуміло,
Сонце сідало.
(Юлія Смаль)
Сину, любий сину
Сину, любий сину,
До тебе серцем лину!
Благословляю, рідний,
Кожну твою днину
Думками обіймаю,
Горнуся душею...
Так стрімко час спливає
Гірською течією!
В дорослі дивлюсь очі,
Брівки ніжно гладжу...
Минуле і майбутнє
Впереміш не зважуй.
Сліз на очах немає,-
Плаче сама сутність...
Цінуй,тих хто чекає, -
В чеканні їх могутність.
...сину, любий сину...
...ріднесенький, єдиний ...
(Дарія Типчук)
Сину, ти моє життя…
Сину, сину, мій єдиний, ти моє життя,
Я світитиму, як сонце в твоє майбуття,
Я радітиму за тебе, ти, мій сину, світ,
На моїй життя стежині ти барвистий цвіт.
Ти живи, живи, мій сину, і щасливим будь,
Про добро у своїм серці тільки не забудь,
Нехай друзі будуть вірні, щирі почуття,
І горить, горить-палає в серці полум’я.
А я щастям твоїм жити буду, сину мій,
Ти для мене найдорожчий, ти мій золотий,
Моє сонце, і мій місяць, і моя зоря,
І нехай горить не гасне зіронька твоя.
(Зоя Журавка)
Не плачу сину, я молюсь…
Вітаю сину...знов пишу...
Ні, ні, напевно не відправлю,
Думки свої тут залишу
Вже третя ночі, ще не спала...
Вони з'їдають , наче в них
Я та малесенька хмаринка ,
Серед холодних, неживих,
Та скоро ранок… як ти, синку?
Чи спав хоч трошечки чи ні?
Чи може разом з побратимом
У цьому пеклі, у війні
Всю ніч ідете поміж міни?...
Не плачу сину, я молюсь...
Моя молитва тиха-тиха
Летить до Бога…я дивлюсь
У чорну даль, там стільки лиха…
(Н.Сенченко)
Бажаю, сину, …
Твоє чоло пописане війною
І очі в задумі сумні,
І голос твій, сину, злився з тишиною,
А сміх загубився у жорнах війни.
Серце моє стискається від болю
Бо в світ привела я тебе не для війни,
Кожної ночі і дня я у Господа молю,
Щоб охороняв від тяжкої біди.
Бажаю, сину, щоб ти повернувся
До свого дому, до своєї рідні,
Щоб більше ніхто не чув як кулі рвуться
І шоб ніхто не бачив як гинуть на війні.
Я мрію так тебе обняти,
Розцілуівати зранене твоє чоло,
Мрію обняти і нікуди не відпускати
Я молю Господа щоб так усе збулось.
Зворушливі слова про сина
Материнські слова – найцінніший подарунок, який може отримати син. Ці зворушливі рядки – це визнання, підтримка і любов, виражені в поетичній формі. Це слова, які надихають, мотивують і зігрівають серце.
***
Мій маленький герой. Ти – мій маленький герой, який щодня долає нові вершини. Твоя відвага і непохитність надихають мене. Ти – мій захисник, моя опора і моя гордість. Я вірю в тебе і знаю, що ти досягнеш усього, чого забажаєш.
***
Сонечко моє. Ти – моє сонечко, яке зігріває моє серце своїм теплом. Твоя посмішка – найкраща нагорода, а очі сяють, як зірки на нічному небі. Ти – найкраще, що сталося в моєму житті. Бажаю, щоб твоє життя було сповнене щастя і радості.
***
Ангел мій. Ти – мій маленький ангел, який зійшов з небес. Твоя душа настільки чиста і світла, що я дивуюся тобі щодня. Бажаю тобі, щоб завжди лишався таким же добрим і чуйним. Нехай твоє життя буде сповнене щастя і радості.
***
Мій друг. Ти – не тільки мій син, а й мій найкращий друг. З тобою можна поговорити про все на світі. Ти завжди підтримаєш і зрозумієш. Було б чудово, щоб наша дружба тривала вічно.
***
Моє майбутнє. Ти – моє майбутнє, моя надія. Я вірю в тебе і знаю, що ти здобудеш все, чого забажаєш. Нехай твоє життя буде повним яскравих вражень і незабутніх моментів.
***
Моя гордість. Ти – моя гордість і моя радість. Ти досягаєш успіхів у всьому, за що берешся. Я бажаю тобі, щоб ти завжди лишався таким же цілеспрямованим і наполегливим. Нехай твої мрії збуваються.
***
Моя муза. Ти – моя муза, яка надихає мене на нові звершення. Твоя творчість і фантазія не мають меж. Я бажаю тобі, щоб завжди лишався такою ж цікавою і неординарною особистістю. Нехай твої мрії збуваються.
***
Моє щастя. Ти – моє щастя, моя радість і моя надія. Ти – найкраще, що сталося в моєму житті. Бажаю тобі, щоб твоє життя було сповнене любові, радості і щастя.
***
Моя зірочка. Ти – моя зірочка, що світить мені в темряві. Твоя віра в мене додає мені сил. Бажаю тобі, щоб завжди досягав своїх цілей.
***
Моє все. Ти – моє все, мій світ. Без тебе моє життя було б неповним. Я люблю тебе більше за все на світі.
Син – це щастя
Син – це не просто слово, а цілий світ почуттів, емоцій та переживань. Це найдорожчий скарб, який може бути в житті кожної мами. Його посмішка здатна розтопити будь-яке серце, а очі сяють, як зірки на нічному небі. Кожен його успіх – це спільна перемога, а кожна невдача – це привід обійняти його ще міцніше і сказати, що все буде добре.
Син – це продовження себе, це частинка нашої душі. У ньому ми бачимо себе, свої мрії та сподівання. Ми хочемо, щоб він був щасливим, успішним і добрим. І хоча шлях життя буває нелегким, ми завжди будемо поруч, щоб підтримати його та допомогти. Адже материнська любов – це найсильніша сила у світі.
Син – це наш герой, наш захисник, наша опора. Навіть коли він маленький, він вже здатний дарувати нам багато радості та щастя. І коли виростає, стає нашим другом, порадником і надійним тилом. Син – це той, хто завжди буде поруч, хто завжди зрозуміє і підтримає.
Син – це наше життя, наша радість, наш сенс існування. І нехай час летить швидко, а діти виростають, наша любов до них залишиться незмінною. Адже син – це найкращий подарунок долі, який ми цінуємо понад усе.
