Вірші про добро та дружбу. Тепло в кожному слові

Добро – це те, що об’єднує нас усіх, незважаючи на різницю у віці, національності чи переконаннях. Воно є незмінною цінністю, яка надихає людей творити добро, допомагати один одному і робити світ кращим. Віршы про добре серце – це своєрідний літературний портрет цієї красивої і світлої сили. У них ми знаходимо віддзеркалення наших найкращих якостей, таких як співчуття, милосердя та доброта.

Поезія про добро – це не просто слова, а емоції, які передаються від автора до читача. Вона здатна викликати у нас цілу гаму почуттів: від ніжності і радості до глибокого співпереживання. Віршы про людяність – це як промені сонця, що проникають у найпотаємніші куточки нашої душі і зігрівають її своїм теплом.

Добро буває різним: воно може бути великим і гучним, як подвиг, або маленьким і непомітним, як усмішка. Вірші про добро допомагають нам побачити цю різноманітність і зрозуміти, що кожен з нас може зробити щось добре для інших. Від простих віршів про дружбу і взаємодопомогу до філософських роздумів про сенс життя – поезія про добро охоплює широкий спектр тем.

Читаючи вірші про добро, ми не тільки насолоджуємося красивою мовою, але й збагачуємо свій внутрішній світ. Ці твори допомагають нам стати більш чуйними, співчутливими і відкритими до інших людей. Адже добро – це не лише те, що ми робимо для інших, але й те, що ми несемо в собі.

Вірші про добро, які розчулять до сліз

Хто з нас не мріяв про дружбу, яка триває вічно? Вірші про добро та дружбу – це ніжна мелодія сердець, що звучить у кожній душі. Вони нагадують нам про найважливіше в житті – про тепло людських стосунків, про підтримку і взаєморозуміння. Ці поетичні рядки здатні розчулити навіть найзатятіших скептиків і нагадати про те, що справжня дружба – це найцінніший скарб.

***

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

(Ліна Костенко)

Бути добрішими

Нам всім добрішими потрібно бути,
Бо доброта, як світло поміж тьми.
Дітей до серця міцно пригорнути
Та щиро спілкуватися з людьми.
Бо стільки горя є у цьому світі,
Несправедливості, образ і зла…
А нам у світлі сонця треба жити,
Щоб доля наша світлою була…
Життя, як мить… Не вгледиш, як і згасне
І вже не буде нас на цій Землі.
Тож доброта хай буде непогасна,
Живімо всі в душевному теплі…
Несімо людям сонце на долоні,
Даруймо радість, щастя і тепло.
Всміхаймося синочкові і доні,
І всім довкола, щоб усе цвіло.
Радіймо сонцю, що над світом встало,
Дивуймося чарівності й красі…
Бо ж нам для щастя треба зовсім мало,
Тож людяні й добріші станьмо всі.

(Надія Красоткіна)

Будьте всі на доброту готові

По добрості приємне щось зробити,
Ну, просто так, щоб усмішка цвіла.
Щоб серденько чиєсь умить зігріти,
Внести у душу трішечки тепла.
І світ тоді враз кольоровим стане,
І серед снігу квітка зацвіте.
А сніг і лід у серденьку розтане,
З-за хмари вийде сонце золоте
І буде на душі усім привітно,
Заграє небо барвами всіма.
І зацвіте веселка семицвітно,
Бо щастя більшого в житті нема,
Як доброта людська, любов у слові,
І усмішка, що серце зігріва.
Тож будьте всі на доброту готові
І на привітні, й радісні слова.

(Надія Красоткіна)

Пануй добро

Вже пів шляху пробігла осінь,

Усе в багрянець одягла.

У неї щиро я попрошу

Спокою, миру і тепла.

Хоча уже свята Покрова

Встелила листям всі стежки,

Хай не поменшає любові

У кожного із нас в душі.

Коли ж закута землю снігом,

Неначе ковдрою зима,

Хай не торкнеться серця крига,

Зло та байдужість обмина.

Квітуй весняним первоцвітом

І сонцем радості цвіти,

Добро!Прошу пануй над світом,

Зернами щастя прорости.

(Неоніла Гуменюк)

Добро, ти стало сенсом Життя

Добро, ти стало сенсом Життя.
Не дай озлобитися Душею.
Втiшай  течією  чистих думок
невгамовну жалість до себе.
В Житті дорога кожна  мить.
Людина, як піщинка мала
в нескінченності Буття.

(Svitlana_Belyakova)

Роби добро

Роби добро, лише його

Впродовж життя свого всього

Усім, із ким на світі цім

Живеш, щоб всім жилось на нім,

Як прагне кожен більш за все.

Добро і щастя принесе,

З яким так палко кожен з нас

Бажає жити повсякчас.

Адже вони – мов два брати.

Судилось разом їм іти

Шляхом життя впродовж тих літ,

Допоки буде білий світ,

А також люди, що живуть

На нім. Адже у тому суть

Життя людського, що дано

Всім нам, хай з часом все ж воно

Мине, щоб лиш добро робить,

Допоки будемо ми жить.

Роби добро, де б ти не був,

Що б ти не бачив, що б не чув,

Що б ти в душі не відчував,

Хай як би сильно не страждав.

Й повір мені, страждання ті

Закінчаться в твоїм житті,

Мов їх і не було повік.

І житимеш тоді ти вік

У світлім щасті кожну мить,

Допоки серце стукотить

У  грудях і вночі, і вдень.

Роби усім добро лишень!

(Євген Ковальчук)

За добро варто боротися

Ми усі приходимо в цей світ з болем,
Але з найбільшого чуда любові.
Стикаємося з відчаєм і горем,
Загартовуючи силу та волю.

Нас щиро зраджують і підставляють,
Принижують, знущаються і гублять,
Але завжди є ті, що нас чекають,
Десь завжди є те місце де нас люблять.

Є речі такі, що нас надихають,
Є, від чого варто відмовитися...
Добро - це прекрасно і всі це знають,
Тому за нього варто боротися...

(DarkLordV)

Вірші про добро для дітей, які навчать людяності

Виховання людяності у дітей – одне з найважливіших завдань батьків і вихователів. Вірші про добро дітям – це не просто розвага, а потужний інструмент для формування моральних цінностей. Вони вчать дітей співчувати, допомагати іншим, бути добрими і чуйними. Ці поетичні твори – це перші кроки на шляху до становлення доброї і чуйної людини.

Друже милий, пам’ятай

Друже милий, пам’ятай,
Цю абетку завжди знай:
Щоби зла не сіяти,
Думай перш ніж діяти.

(Генріх Акулов)

Як добре жити в доброму світі

Як добре жити в доброму світі!
Сонце сміється в ясній блакиті.
Люди веселі мама і тато.
Вдома і в школі друзів багато.
Вчителька ставить гарні оцінки
Навіть зі співів і поведінки.
А в світі злому жити погано:
Кроку не ступиш—всюди догана.
Сваряться тато, сваряться мама,
Сваряться вчителька в школі так само.
Зраджують друзі—це так жахливо.
З сірого неба падає злива.

(Світлана Хвальбота)

***

Прощай дрібні образи
І помирись одразу.
Хто вміє всім прощати,
Сильнішим здатен стати!

(Аліна Федун)

***
Будь чистою і світлою, дитино.
Добро твори у світі кожен час.
Добро і є та категорія єдина,
Яка веде до світла кожного із нас.
Добром на доброту відповідай щоднини
Й на зло також добром відповідай.
Покликання найбільше для людини –
Добро творити! Це запам’ятай.

(Н. Красоткіна)

Добрі вчинки

Добрі вчинки — це так просто, діти!
Їх робити кожен може з вас.
А від цього будуть всі радіти.
То ж пора їх здійснювати! Час!
От комусь потрібна допомога,
Він не знає, як пройти кудись
І у серці нароста тривога…
Розкажи, але не помились!
Місце треба старшим уступати,
Коли їдеш в транспорті не раз…
Старшим людям важко вже стояти,
Ти ж здоровий, в тебе все гаразд!
А у серці є любов до світу,
До людей, що поруч з нами йдуть.
Бо в душі твоїй багато цвіту,
Квіти доброти у ній ростуть!

(Надія Красоткіна)

Урок доброти

Урок доброти — це не акція, діти,
Що вчитель колись проведе.
Добро кожен день треба людям творити,
Добро нас до щастя веде.
Бо що то ДОБРО? Це ласкава усмішка,
Це добрі діла і слова.
Відсутні у мові брехня і насмішка,
А мова ласкава й жива.
Це те співчуття, що потрібне людині,
Коли в серці темінь і сум.
Коли думи й погляди в тебе єдині,
Відсутні і осуд, і глум…
Лиш дружня підтримка і захист, і ласка,
Обійми і ніжне тепло.
Тоді все проходить і світ, наче казка,
І, ніби, біди й не було.

(Надія Красоткіна)

Зворушливі вірші про доброту до тварин

Тварини – наші менші брати. Вони дарують нам безмежну любов і відданість. Вірші про доброту до тварин нагадують нам про нашу відповідальність за все живе на планеті. Ці поетичні твори сповнені співчуття і любові до тварин, вони закликають нас ставитися до них з добротою і повагою.

Обережно ступай

Обережно ступай,
Не зламай живі квіти,
Бо вони, як і ти, потребують тепла.
Адже все на землі
Прагне бути зігрітим:
Зупинися, не смій заподіяти зла!

Обережно ступай,
Нахились, придивися,
Не гаси під ногами земного життя.
Десь співає цвіркун,
Заховавшись між листям,
Он гніздечко – не руш,
І другому затям.

Ось біжить по землі
Працьовита комаха.
Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.
Все потрібне землі:
І рослина, і птаха –
Ти ж людина, не звір –
Обережно ступай!

(Віктор Геращенко)

***

Друзів всіх чотирилапих
Пропоную обійняти.
Хай улюбленці домашні
Не дають вам сумувати.

Хай вони дарують радість
Служать вірно вам завжди,
Ви ж любіть чотирилапих,
Захищайте від біди.

Добре мчати на санчатах

Лисенята й вовченята

посідали на санчата.

Ще й до них зайчата сіли, 

і санчата полетіли!

І санчата полетіли - 

аж у вухах засвистіло,

полетіли по узвозу

по снігу та по морозу...

Добре мчати 

на санчатах сіроманцям-вовченятам.

Добре мчати на санчатах

Лисенятам і зайчатам.

Добре мчати по узвозу

по снігу та по морозу. 

Добре всім гуртом кричати:

-Добре мчати на санчатах!

(Є.Гуцало)

Смачного, синички

Пухнастим килимом зима
Усе подвір’я вкрила.
Пташки, сумуючи, сидять,
Померзли, зголодніли.
Відніс я сала, хлібних крихт
Пташкам у годівничку.
Тепер з вікна дивлюсь на них.

Смачного вам, синички!

(Л. Бутрім)

Пташеня

З пташеням маленьким
Трапилась біда.
Як піднявся вітер —
Випало з гнізда.
З кошиком Андрійко
По щавель ішов,
Пташеня сіреньке
У траві знайшов.
У Андрійка очі
Блиснули від сліз.
Взяв його тихенько,
До гнізда поліз.
Пташеня зраділо —
Кінчилась біда:
Із руки стрибнуло
До свого гнізда.

(Д. Мегелик)

Щиглик

Підборами порипує
Мороз-вусач,
А щиглику під липою
Хоч сядь і плач,
Бо мав зернятко з осені
Не жменьку — міх.
А випав сніг, то й досі їх
Знайти не зміг.
І де в таку погоду є
Смачні стручки,
Аж гульк — вітерець погойдує
Годівнички.
Не знати, ким розвішені
Між віт вгорі.
На дубі, на горішині,
На яворі.
Засніжено, занесено
Зимовий гай,
А щиглику так весело,
Що аж співай.

(В. Скомаровський)

***

Я з метеликом дружу
В зеленому лузі.
Не боїться він мене,
Сіда на картузик.
Лиш прийду я на лужок,
Здалеку радіє,
Мов ромашка у траві,
Крильцями біліє.

(В. Басюк)

Вірші про добро і зло, як дві сторони медалі

Добро і зло – це дві вічні сили, які борються між собою. Вірші про добро і зло допомагають нам зрозуміти цю вічну боротьбу і зробити свідомий вибір на користь добра. Ці поетичні твори спонукають нас замислитися над сенсом життя, над тим, що таке добро і зло, і як ми можемо вплинути на світ навколо нас.

Добро і зло

Добро і зло на різних полюсах,
Дві протилежності, два антиподи…
Одне вселяє радість, інше жах.
Від зла усім багато бід і шкоди.
І поки добрість в роздумах стоїть
І думає, як краще поступити,
То зло уже на всіх вітрах летить,
Щоб все собою скрізь заполонити.
Посіяти непевність у серцях,
Чи осміяти, чи занапастити…
Навести в світлі душі темний страх,
Облаяти, украсти, насмітити…
У зла нема границь чи заборон,
Воно безмежне і снує повсюди.
У темних душах свій знаходить схрон
Його з собою часто носять люди —
Не треба ж думати, воно є кожну мить,
Саме іде, не треба і просити.
Комусь не заважає й не болить,
І з ним продовжує людина жити…
І так стає страшного зла носій
Без мудрості, без світла і сумління.
Та ти будь мудрим, люте зло не сій,
Бо це вже не життя, а животіння.
Тож зрозумій із самих ранніх літ —
Лиш доброта дає всім щастя й волю.
Тому добро й любов неси у світ,
Щоб мати щастя і хорошу долю.
Дві протилежності, що поруч йдуть,
Добро і зло, їх треба розрізняти,
Бо різні почуття вони несуть,
Та треба сонце у душі тримати
І сяяти, нести тепло у світ,
Бо ти живеш і в світі цім людина!
Ти особистість, а не пустоцвіт,
Тому зорею сяяти повинна.
Бо ти ЛЮДИНА!

(Надія Красоткіна)

Два голоси

Вбивай, твори добро!

В мені два голоси...

Плюндруй, створи,

Так, хочуть донести.

І ці два голоси,

Так борються в мені.

Як помирити їх?

Цю відповідь знайти?

Ти, шлях свій самостійно обери...

(Вікторія Капітанюк)

Жорстокість і зерна добра

Жорстокістю світ оповитий,

Хоч зе́рна добра у ріллі,

Й гріхами людськими омитий,

Панує ще й зло на землі́.

Диявол усім заправляє,

І сіє усюди він зло,

Жорстокістю все засіває,

З тих зе́рен не зі́йде добро.

Жорстокість цвіте буйноцвітом,

Добру́ не дає прорости,

Що робиться, Боже, зі світом,

Де зе́рна любові знайти?

Де взяти насіння турботи?

Як в ду́ші засіяти їх?

Чи зміняться з ними істоти,

Що чинять в житті тільки гріх?

Жорстокість для них, як Причастя,

Добро їм пізнать не дано,

У цьо́му вбачають лиш щастя

Й з добром не простелять рядно.

А хочеться світ весь засіять

Добром, і любов’ю, й теплом,

Жорстокість наза́вжди рзвіять

Й наза́вжди покі́нчить зі злом.

(Королева Гір Клавдія Дмитрів)

Роздум

Щоб бути мудрим на добро,
Багато треба знати,
Не тільки зброю, а й перо
Уміть в руках тримати.
Уміти хліб пекти, орать,
Побудувати хату,
Ростить дітей, кохати
І більше всього пам’ятать,
Що є в нас рідні батько й мати.
Отож, щоби творить добро,
Багато треба знати…
А от простими буть на зло,
Не треба слів багато,
Якщо ви мудрі на добро,
То вас на зло не хвате.

(Генріх Акулов)

Хіба чекати плати за добро?..

Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…

(Іван Драч)

Якщо в мені – ані сльози добра…

Якщо в мені – ані сльози добра,
Якщо в мені – лиш відгомін любові,
Нехай вода моєю стане кров’ю
І затвердіє серце, мов кора.

У воду прийде нересту пора,
В корі постане дерево могутнє,
То буде небанальна моя сутність,
Якщо в мені – ані сльози добра.

(Марія Матіос)

Вірші про дружбу, яка проходить крізь роки

Дружба – це дар, який потрібно берегти. Вірші про дружбу, яка проходить крізь роки, нагадують нам про те, що справжні друзі завжди будуть поруч, незважаючи ні на що. Ці поетичні рядки сповнені теплоти і ностальгії, вони здатні викликати в нас приємні спогади і подарувати відчуття щастя.

Про друга

Твій друг
тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось —
а просто так.
І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!
І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м'яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.
І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
«Як гарно — дарувати!..»

(Анатолій Костецький)

Про дружбу

Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила —
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити.

(Олена Гапонюк)

Перевірка дружби

Посварився з братиком
І один гуляю,
Бо у грі «Піратики»
Він перемагає…
Заберу свисточок,
Човники і крейсери!
Граю сам в куточку!

(Євген Юхниця)

Що це значить — не дружити

Що це значить — не дружити,
Жити так — одинаком?
Не дружити — це ходити
Не дверима, а вікном.
Це без друга, без подружки
На перерві у кутку
Розправлятись самотужки
З апельсином нашвидку.
Це дивитись, наче в книжку,
Набік з видом кам’яним,
А насправді тишком-нишком
Роздавати штурхани.
В школі вчитись й не дружити —
Це, повірте, все одно,
Що, заплющившись, сидіти
І дивитися кіно.

(Оксана Сенатович)

Буває все…

На світі все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді, як сонце світить.
Бува, що втратять колір
всі квіти у саду…
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг — то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так — ніщо!..

(Анатолій Костецький)

***

Дружить хмарка з дощиком:
носить воду горщиком.
Дощик — із травичкою,
а трава — з копичкою,
а копиця — з коником,
що гасає з дзвоником.
А іще — з телятком,
баранцем, лошатком.
Всі вони — з Даринкою,
дівчинка — з хмаринкою,
з тою, що із дощиком
носить воду горщиком.
Ось замкнулось дружнє коло,
подружились всі довкола.

(Леся Вознюк)

Секрет

Що зробити, щоб удвічі
торт здавався вам смачнішим?
Що зробити, щоб удвічі
кожний день для вас побільшав?
Щоб і радості, і щастя
вам було – аж ніде діти?
Тут – ніякою секрету!
Треба з другом все ділити!

(А. Костецький)

Без доброти та дружби не було б людини

Людина – істота соціальна. Від народження ми оточені турботою близьких, а згодом знаходимо друзів, колег, однодумців. Саме завдяки взаємодії з іншими людьми ми розвиваємося, вчимося, відчуваємо себе щасливими. Доброта та дружба – це невід’ємні складові людського життя. Вони є тим фундаментом, на якому будується наше суспільство.

Без доброти світ перетворився б на холодне і байдуже місце, де кожен боровся б лише за себе. Дружба ж робить наше життя яскравим і насиченим, допомагає нам долати труднощі і відчувати себе частиною чогось більшого. Саме завдяки дружбі ми пізнаємо себе і світ навколо нас.

Доброта і дружба – це не просто слова, а дії. Це прояв турботи про інших, готовність допомогти, підтримати, поділитися. Це вміння співпереживати, прощати і любити. Коли ми проявляємо доброту, ми не тільки робимо світ кращим для інших, але й відчуваємо себе щасливішими.

Отже, доброта і дружба – це не просто бажані якості, а необхідні умови для повноцінного життя. Без них людина не може реалізувати свій потенціал і стати по-справжньому щасливою. Саме тому так важливо виховувати в собі ці якості і сприяти їх розвитку в інших.