Зіняк Олександр і Харченко (Зіняк) Олена. Колись прийде весна

(Дочка)

Колись прийде весна
І буде те що буде
Подумала вона
І тісно стисла губи.

Зима була важка
Пропали кудись люди
Ті люди що давно
Любов уже забули.

Не усміхаються вони
І не турбуються про інших
А люблять лиш себе
І думають - «всі лишні».

І я уже не та
Не маю співчуття
І слів немає більше
Любов була жива
Тепер турбує інше.

Чому все стало так?
І де ті добрі люди
Невже кінець життя
Любові вже не буде?

Чому ми стали злі?
Чому добра немає?
А кожен лиш бува
Про себе тільки дбає.

Невже не зможем ми
Любов назад вернути
І спалах той в очах
Давно уже забутий.

Колись настане день
І прийдуть назад люди
І скажуть як ти там?
І принесуть забуте.

І знову буде він
Цей погляд в очі карі
І знову той вогонь
У серці запалає.

І кінчиться зима
Та люта й безчутлива
А прийде знов весна
Любовʼю налита.

І стануть люди знову
Усіх навколо чути
І спалахне любов
І буде те що буде.

(Тато)

О доцю ти моя!
Ти завжди поспішаєш
Ще осінь на дворі
Зими іще немає.

Не так давно була
Маленьким ти дитятком
І крихітна рука 
Трималася за татка.

І щебетала ти
І тішилось дівчатко
Що тато поруч йшов
Нікого не боялась.

Що в світі не було
Таке щоби лякало
Та добре знала ти
З тобою поруч татко.

Чи міг же я тоді
Когось отак любити
Як донечку свою
І на руках носити.

І пам'ятаю я
Коли була маленька
Завжди тебе любив
Моєж ти найрідненьке.

Пригадую чомусь
Ходили ми мостами
І повертались ми
Іншими шляхами.

Хворіла ти тоді
Й подейкували люди
Пройти крізь три мости
А повернутись другим.

Згадай-но, як колись 
Садив тебе спереду
І мотоциклом ми
Везли домів презенти.

І мало я тоді
Коли була маленька
Вдома не сидів
А їздив все далеко.

Зато ти була
У мами помічниця
То чисто підмітеш
То посуд ти помиєш.

І ти така була
Блакитне янголятко
З тобою кожен день
Проводив я як свято.

Була ти наша радість
Смілива наша мрія
Яскрава і радісна
Як метелики і вітер.

Моє ти ластівнятко
Тепле сонечко моє
Подарунок від Бога
Важніж понад усе.

Донечко, дитинко
Розумів я сенс життя
Що саме головніше
Що зі мною ти мала.

Нікому я тебе
Не давав в образи
Хоч сам я діставав 
Від мами прочухани.

Тепер ти вже десь там.
А я у іншім боці
У тебе вже давно
Ростуть два милих хлопці.

А я, або в Ато
Чи на війні проклятій
І замість обійнять
Стискаю автомата.

А зараз у житті 
У мене смуга взлітна
Та не впав я
У паніку і відчай.

Не треба співчуття
Життя не стане кращим
Допоки мій літак
Над небом непобачать.

Та я люблю тебе
І завжди пам'ятаю
Коли прийде весна
Ми квіти разом посадим.

Вересень 2024 рік