Як люди спали до появи електрики
Протягом історії людства тривалість та структура сну змінювалися під впливом багатьох факторів. У цій статті розповімо, як люди спали раніше.
Приблизно третину життя людина витрачає на сон. Сон не просто період відпочинку, а й процес, який відновлює наше фізичне, розумове та емоційне здоров'я. Згідно з дослідженнями, здоровій і дорослій людині рекомендовано спати безперервно шість-вісім годин на добу. Але оптимальна кількість сну залежить від індивідуальних особливостей людини: комусь буде достатньо шести годин, а іншим й восьми буде мало. Однак, так було не завжди.
Наприклад, у пізньому Середньовіччі та епоху Відродження був популярним двофазний, або сегментарний, сон. Згадка про двофазний сон трапляється в історичній літературі. Професор історії університету у Вірджинському технологічному інституті у США Роджер Екірх знайшов згадки такого типу сну навіть у поемах давньогрецького поета Гомера «Одіссея» та римського поета Вергілія «Енеїда». Нині такий підхід до сну трапляється рідко. Культурні зрушення, міграція, промислова революція та технологічний прогрес – основні фактори еволюції сну.
Еволюція сну у світі: від неоліту до індустріалізації
Як спали люди давніх цивілізацій — невідомо. Є лише припущення, засновані чи то на аналізі спальних місць, чи на вивченні сучасних традиційних громад. Так, команда вчених з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі вирішила дослідити особливості сну трьох груп мисливців-збирачів, які зараз живуть у Танзанії, Болівії та Намібії. Громади у цих країнах досі дотримуються традиційного способу життя: індустріалізація їх не торкнулася. Після спостережень з'ясувалося, що люди з цих груп лягали спати через три з половиною години після заходу сонця і рідко прокидалися вночі. Середня тривалість сну - шість годин 15 хвилин. При цьому випробувані влітку спали менше, ніж узимку. Вчені пояснили, що громади мешкають поблизу екватора, як і їхні батьки. Ранні європейці мігрували з екватора до широт з набагато довшими ночами, що, можливо, змінило природний режим сну.
За словами історика Роджера Екірха, перша згадка про двофазний сон потрапила йому в юридичний документ 1697 року. У свідченнях дев'ятирічної дівчинки на ім'я Джейн Роут згадувалося, що її мати вийшла надвір після «першого сну». І в цей час мати дівчинки була знайдена мертвою. Сегментарна модель сну - звичайна практика в пізньому Середньовіччі та епоху Відродження. Тоді нічний сон ділився на два інтервали: "перший сон" та "другий сон". Люди прокидалися після опівночі і кілька годин не спали. Ця перерва під час сну жителі використовували для молитви, роздумів, сексу, домашніх справ, читання при свічках, прогулянок, прийому гостей. Двофазний сон був настільки поширений, що філософи та поети того часу (Джордж Візер і Джон Локк) не надавали йому особливого значення, вважаючи звичайним явищем. Екірх знайшов численні посилання на «перший» і «другий» сон у щоденниках, медичних текстах, літературних творах та молитовниках. Наприклад, у керівництві лікаря з Франції XVI століття говорилося, що найкращий час для зачаття дитини — час після першого сну.
Поява електрики та індустріалізація ознаменували кінець епохи двофазного сну, упевнений Екірх. Робочі дні та регламентовані графіки не дозволяли людям спати у два заходи. Натомість вони об'єднали свої цикли в один. До 1920-х років двофазний графік сну більше ніхто не згадував. Але він досі практикується у деяких країнах: зустрічається у середземноморських, іспаномовних та мусульманських громадах. Наприклад, в Іспанії та Італії популярні сієсти – короткий період відпочинку чи сну, зазвичай у середині дня.
Як спали на Русі, в Японії та Бельгії
У медичному співтоваристві немає єдиної думки щодо існування двофазного сну в історії Київської Русі. А нечисленні зарубіжні джерела, в яких трапляється такий тип, є не науковими дослідженнями, а лише згадками. До появи штучного освітлення люди були змушені засипати із заходом сонця.
Стан сну - завжди адаптація до факторів навколишнього середовища. При настанні темного часу доби світла від свічки, скіпки та печі було недостатньо для здійснення активної діяльності. Тому люди лягали спати із заходом сонця, а вставали на світанку.
Якщо говорити про селян, а Русь була селянською, вони часто тримали тварин у своїх оселях. Сон у людей швидше за все порушувався. Тому що сторонніх звуків, що походять від тварин, було достатньо, щоб розбудити глибоко сплячу людину. Плюс до всього люди вставали рано-вранці, щоб погодувати і напоїти корів, гусей, курок. Тому, звісно, у них міг бути двофазний сон. Але якихось документальних підтверджень немає. Є лише міркування, засновані на уявленні про довкілля.
Але двофазний сон зустрічався не у всіх народів і не у всіх країнах. Наприклад, старший викладач японознавства в Кембриджському університеті у Великій Британії Бріджіт Стегер не виявила жодних згадок про такий режим сну при написанні книг про звички відпочинку в Японії.
«Сон завжди був культурним, соціальним та ідеологічним поняттям. Не існує такої чіткої різниці між доіндустріальними та сучасними звичками сну. Звички сну у всьому світі завжди змінювалися. І, звичайно, завжди існувала соціальна різноманітність. Звички сну при дворі були зовсім інші, ніж, наприклад, у селянина», — пояснила Стегер.
Такої ж думки дотримується доцент кафедри культурної спадщини та історії Антверпенського університету в Бельгії Герріт Верховен. Завдяки дослідженню протоколів кримінальних судів XVIII століття йому вдалося з'ясувати, що звички сну Бельгії не відрізнялися від сьогоднішніх. Сім годин сну були нормою, а сегментований сон не згадувався.
Коли вчені почали цікавитись сном
Знання про сон та його порушення протягом століть ґрунтувалися на власному досвіді дослідників та спостереженнях за поведінкою сплячих людей. З середини ХІХ століття сон став об'єктом експериментів. У наступні десятиліття вчені вивчали фізіологічні процеси під час сну: м'язова втома та 24-годинний цикл відпочинку-активності. Оскільки мозок є важливим органом регуляції сну, науковому співтовариству довелося чекати на методики, що дозволяють вивчати його активність під час сну. Такий метод з'явився після винаходу електроенцефалограми (ЕЕГ) німецьким психіатром та нейрофізіологом Гансом Бергером у 1929 році. Усього через кілька років технології дозволили проводити реєстрацію ЕЕГ під час сну у людей і тварин. А сомнологія, як окремий напрямок у медицині, почала розвиватися набагато пізніше.
Сомнологія офіційно зародилася 1953 року з відкриття американського фізіолога Натаніеля Клейтмана. Він довгі роки намагався з'ясувати, що відбувається з людиною за браку або повної відсутності сну. Наприклад, Клейтман провів шість тижнів у печері Кентуккі і не спав 115 годин. Тоді вчений дійшов висновку, що відсутність сну тривалий час можна порівняти з тортурами, оскільки людина буде готова зізнатися у будь-якому злочині, аби йому дали можливість відпочити. Раніше вважалося, що мозок і тіло були у зовсім неактивному стані під час сну.
Завдяки дослідженням команди Клейтмана вдалося дізнатися, що сон людини циклічний і складається із фаз: повільного (NREM) та швидкого сну (REM).
Спочатку настає NREM (N1, N2, N3), за нею слідує більш короткий період REM. N1, N2, N3 та REM циклічно змінюють один одного. Тіло проходить через всі стадії приблизно від чотирьох до шести разів щоночі, в середньому 90 хвилин на кожен цикл.
Але дослідження вченого тоді не отримали загальної уваги. Все змінилося 1963 року: тоді світова наукова спільнота зрозуміла, яке значення має відкриття Клейтмана.. До 1950-х років ми нічого не знали про сон. Хоча багато захворювань, пов'язаних зі сном, було описано ще до 1950-х років. Але тоді можливостей інтерпретувати їх не було.
За час існування сомнології уявлення про сон розширилися. Тепер ми знаємо, що мозок працює під час сну, їжа може впливати на якість засинання, віддалена робота здатна спровокувати розвиток порушень сну, а недосипання призводить до гормонального збою, погіршує пам'ять та координацію. Але сон ще не до кінця вивчений, і деякі питання досі залишаються без відповідей. Наприклад, одна з медичних загадок – епідемія летаргічного енцефаліту, чи «сонна хвороба». Це неврологічний синдром, який був зафіксований із зими 1916-го до 1930-х років.
1917 року австрійський психіатр і невролог Костянтин фон Економо вперше описав симптоми цього стану. Як писав лікар, першими симптомами хвороби були головний біль, нездужання, висока температура і нежить. З'явився стан сонливості: пацієнт постійно хотів спати. Деякі хворі перебували в такому стані сну тижнями, місяцями та роками і часто не прокидалися. За різними оцінками, від летаргічного енцефаліту померло понад мільйон людей. Ті, кому вдалося одужати, так до кінця і не оговталися від захворювання. Вони переставали говорити, рухатися і ставали заручниками своїх тіл. Вчені ще не з'ясували, що спровокувала поява хвороби. Однак відомо, що «сонна хвороба» вражає проміжний та середній мозок.
Скільки потрібно спати сучасній людині
Люди за всіх часів надавали особливого значення сну, розповіла професор історії Манчестерського університету Саша Гендлі. Вона не перший рік вивчала, як засипали сім'ї у британських, ірландських та англійських колоніях у період з 1500 по 1750 рік. Як зазначила Гендлі, люди завжди мали проблеми зі сном, тому в медичних керівництвах того часу можна знайти поради про те, скільки годин спати і в якій позі. За її словами, у довідниках перераховано сотні рецептів сну і серед них є звичайні та вельми нестандартні варіанти. Наприклад, лікарі наказували людям додавати у воду ромашку та лаванду, спалювати у своїх спальнях певні породи дерева, відпочивати на правій стороні тіла, а в другій половині ночі повертатися на лівий бік.
Зараз експерти наполягають на тому, що здоровим дорослим людям потрібно спати від 7-9 годин. Але орієнтуватись слід не на цифри, а на власні відчуття. Кожна людина спить стільки, скільки їй належить. Генетика у всіх різна. У середньому люди висипаються за п'ять циклів, а це приблизно вісім годин. Багатьом людям не вистачає п'яти циклів сну, а є люди, які висипаються за три. У мало сплячих людей знаходять певні гени та мутації, які призводять до різкого скорочення потреби уві сні.
Сучасна людина може дотримуватись різних режимів сну. Крім однофазного та двофазного сну існує і поліфазний (від чотирьох до шести разів на день).
Проте сон — таки консолідований стан. Експерти зі сну рекомендують спати свою норму та мати фіксований час засинання та пробудження.
Вчекні не виключають, що сон у майбутньому може еволюціонувати. Можливо, вчені майбутнього створять нові способи або препарати, які скоротять потребу уві сні без жодних наслідків для здоров'я.
