Хотинська війна 1621 року: як козаки захистили Європу від османської навали

Хотинська війна 1621 року стала однією з ключових подій XVII століття, яка вплинула на баланс сил у Центрально-Східній Європі. Вона об'єднала Польсько-Литовську державу та українських козаків у боротьбі проти Османської імперії, яка прагнула розширити свої володіння. Завдяки героїзму, стратегічним рішенням і військовій майстерності ця війна завершилася значним послабленням османського впливу та зміцненням ролі козацтва на міжнародній арені.

Передумови Хотинської війни

• Розширення Османської імперії. На початку XVII століття Османська імперія активно розширювала свої території. У 1620 році польська коронна армія зазнала нищівної поразки в битві під Цецорою, де загинув коронний гетьман Станіслав Жолкевський. Ці втрати стали важким ударом для Речі Посполитої, підкресливши масштаби кризи, що розгорнулася напередодні битви під Хотином. 
• Посилення впливу Польщі на Молдавське князівство. Річ Посполита активно втручалася у справи Молдавського князівства, яке формально було васалом Османської імперії. Це посилення впливу викликало невдоволення османського двору та стало ще одним чинником загострення відносин між державами.
• Козацькі походи. Українські козаки під проводом Петра Сагайдачного здійснювали морські походи на османські міста. Їхні успіхи, зокрема здобуття Кафи у 1616 році, підірвали османський авторитет та стали приводом для подальшої ескалації.
• Плани султана Османа II. Молодий султан прагнув відновити престиж Османської імперії після невдач у війнах із Персією. Кампанія проти Речі Посполитої була частиною цієї стратегії.
• Підготовка до війни. Катастрофа під Цецорою зробила нову війну неминучою. Османи відмовилися від переговорів, що посилило напруження. З осені 1620 року до літа 1621 року обидві сторони активно готувалися до війни. Польський король Сигізмунд ІІІ Ваза намагався залучити до боїв козаків, які вже зарекомендували себе у війнах з Московією, а Петро Сагайдачний навіть визволив королевича Владислава у 1618 році.

Хід битви під Хотином

• Склад військ. Військо Яна-Кароля Ходкевича складалося із 5–6 тисяч представників литовської сторони, а також коронної армії – 25–30 тисяч жовнірів. За підрахунками сучасних українських істориків, у Хотинській війні взяло участь більше козаків, ніж зазначено в реєстрах - до 47 тисяч на полі битви та ще 5-6 тисяч, які діяли на Чорному морі, сковуючи частину турецьких сил. Турецька армія нараховувала понад 150 тисяч, включаючи васалів, яничарів, кримсько-татарську орду та навіть бойових слонів.
• Оборона Хотина. Хотинська фортеця стала центром протистояння, що тривало від 2 вересня до 9 жовтня. Султан Осман II помилково вважав козаків непрофесійною армією, яку можна швидко розбити. Він зосередив основні зусилля на штурмі козацького табору, сподіваючись, що після цього буде легше подолати поляків і литовців. Проте його прорахунок затягнув битву та виявив силу козаків.
• Козацькі нічні рейди. Нічні вилазки козаків стали вирішальним фактором, що врешті принесло тактичну перемогу Речі Посполитій в цій війні. Вони завдавали втрат ворогу, підривали його моральний дух і змушували Османа II змінювати тактику.
• Перемир’я. Наприкінці вересня розпочалися мирні переговори між поляками та великим візиром Османської імперії. За допомогою дорогих подарунків для османських урядовців поляки досягли успіху, і 9 жовтня було укладено перемир’я. Султан повернувся до Стамбула.

Наслідки Хотинської війни

• Умови Стамбульського договору. Остаточний мирний договір між Річчю Посполитою та Османською імперією був підписаний 1 квітня 1624 року в Стамбулі. Згідно з договором, козакам заборонялися набіги на Османську імперію, а Польща зобов'язувалася стримувати запорожців. Хотинська фортеця поверталася Молдові, а польський гарнізон залишав територію. Крім того, Польщі забороняли втручатися у внутрішні справи Молдови. 
• Послаблення Османської імперії. Війна завдала Османській імперії значних людських і матеріальних втрат. Поразка під Хотином змусила султана Османа II відмовитися від агресивної зовнішньої політики. У наступному 1622 році яничари влаштували заколот і вбили Османа II.
• Міжнародний резонанс. Хотинська війна показала, що коаліція різних народів може ефективно протистояти потужному ворогу. Ця перемога надихнула інші європейські держави на створення антиосманських альянсів.
• Козацька тактика і роль піхоти. Хотинська війна продемонструвала ефективність козацької військової тактики, а також малу придатність кінноти в умовах позиційної війни. Польська гусарія, на яку покладали великі надії, не змогла вплинути на хід битви. Вирішальну роль у бою відіграли піхота й артилерія, що стали основними силами на полі битви.
• Смерть Сагайдачного. Хотинська битва стала великим тріумфом для гетьмана Петра Сагайдачного. Однак під час битви він отримав важке поранення, яке стало причиною його смерті наступного 1622 року. Сагайдачний, котрий прославився як блискучий полководець, залишив незабутній слід в історії, а його життя обірвалося на піку слави.
• Невизнані заслуги. Під час Хотинської кампанії козаки здобули славу відданих захисників Речі Посполитої та короля. Однак, попри свої заслуги, козацька еліта не отримала обіцяних привілеїв від польської влади, а козацький реєстр не був розширений. Це несправедливе ставлення стало причиною подальших повстань козаків у 1620–1630-х роках.
• Переосмислення Хотинської кампанії. Наприкінці XVII століття зʼявилися козацькі літописи, в яких Хотинська кампанія зображалася як важлива козацька перемога. Літопис Самійла Величка починається саме з Хотинської битви. Григорій Грабянка у своєму літописі підкреслює вірність козаків королю та Речі Посполитій, доводячи це їх участю у кампанії, водночас зазначаючи, що порушення польськими магнатами козацьких прав стало причиною повстань у майбутньому.