Роль герба Війська Запорозького у формуванні сучасного Великого герба України
Герб Війська Запорозького, відомий як «Козак із самопалом» або «Лицар із самопалом», є одним із найвиразніших символів козацької доби, що уособлює звитягу, свободу та незалежність українського народу. Цей символ, який сформувався в епоху розквіту Запорозької Січі, не лише відображає історичну спадщину, а й відіграє ключову роль у формуванні сучасної державної символіки України. Згідно зі Статтею 20 Конституції України, герб Війська Запорозького має стати складовою Великого Державного Герба України, що робить його актуальним у контексті сучасних дискусій про національну ідентичність. У цій статті розглядається походження герба, його символіка, історична еволюція та вплив на сучасні проєкти Великого герба України, що відповідає інтересам тих, хто досліджує історію козацтва, геральдику та державну символіку.
Походження герба Війська Запорозького
Герб Війська Запорозького, що зображує козака з мушкетом на плечі, має глибоке історичне коріння, яке сягає XVI століття.
Перші документальні згадки про нього з’являються на печатках Запорозької Січі 1592 року, але однією з найяскравіших ілюстрацій його раннього використання є гравюра 1622 року, створена до видання декламації ректора Київської братської школи Касіяна Саковича «На жалісливий погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». На цій гравюрі вперше чітко зафіксовано образ козака із самопалом на плечі та шаблею на боці, який названо саме козацьким гербом. Цей символ став атрибутом соціальної ідентифікації, слугуючи засобом підтвердження козацьких претензій на вольності та права, що було особливо важливим у контексті боротьби за визнання козацтва як окремої суспільної верстви.
Гравюра, присвячена Сагайдачному, є не лише мистецьким витвором, а й цінним історичним документом. У її нижній частині відтворено вірш «Вірші на жалісливий погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», написаний Касіяном Саковичем. Цей текст оспівує героїзм і внесок Петра Сагайдачного в оборону українських земель, підкреслюючи його роль як видатного військового діяча. Висока деталізація зображення козака та майстерність виконання гравюри роблять її унікальним пам’ятником козацької культури, що зберігає пам’ять про історичні події та постаті, які формували українську ідентичність.
Ще одним важливим джерелом є рукописні «Книги Забіл», створені у XVII–XVIII столітті. У цих рукописах герб Війська Запорозького зображений із виразними деталями: козак із мушкетом на плечі, часто в обрамленні хрестів, зірок або півмісяців, що відображають унікальну козацьку геральдику. Ці ілюстрації свідчать про те, що герб був не просто символом, а й засобом ідентифікації козацької спільноти.
Історики, зокрема Олег Однороженко, стверджують, що герб мав місцеве походження, спростовуючи популярну легенду про його надання королем Стефаном Баторієм у 1578 році. Ця легенда, описана в літописі Григорія Граб’янки, була частиною козацької міфології, яка мала на меті підкреслити престиж Війська Запорозького в очах Речі Посполитої. Проте архівні дані вказують на те, що герб сформувався органічно в межах козацької традиції, відображаючи місцеві геральдичні практики.
Еволюція герба тривала протягом XVII–XVIII століть, коли він став офіційним символом Гетьманщини. У цей період зображення козака з самопалом використовувалося на печатках гетьманів, зокрема Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, що підкреслювало його значення як державного символу. Герб не лише уособлював козацьку звитягу, а й слугував інструментом легітимізації влади в очах як місцевої еліти, так і іноземних держав.
Символіка «Лицаря з самопалом»: сила і свобода
Образ козака з самопалом, який є центральним елементом герба Війська Запорозького, має глибоке символічне значення. Козак, зображений у бойовій позі з мушкетом на плечі, уособлює мілітаризм, мужність і готовність захищати свою землю. Самопал, або мушкет, був не просто зброєю, а символом технологічної переваги козацького війська, яке славилося своєю майстерністю у війнах проти Османської імперії та інших ворогів. Кольорова гама герба, яка у XVIII столітті включала синьо-червоно-золоті відтінки, відображала козацьку ідентичність і мала паралелі з європейськими геральдичними традиціями, де кольори символізували вірність, мужність і славу.
Унікальність символіки герба полягає в його простоті та виразності. На відміну від складних європейських гербів, які часто містили численні елементи, герб Війська Запорозького зосереджувався на єдиному образі козака, що робило його легко впізнаваним. Цей символ також відображав демократичний дух козацтва, адже козак на гербі був не аристократом, а представником вільної військової спільноти, що відповідає ідеалам Запорозької Січі.
Ця символіка залишилася актуальною і в сучасності, адже образ козака асоціюється з боротьбою за свободу та незалежність. У контексті формування Великого герба України герб Війська Запорозького розглядається як елемент, що уособлює історичну тяглість боротьби українців за свою державність.
Герб у Гетьманщині та його відродження у ХХ столітті
У період Гетьманщини (1648–1764) герб Війська Запорозького став офіційним символом козацької держави. Гетьмани використовували його на своїх печатках, у дипломатичному листуванні та на прапорах, що підкреслювало його значення як державного атрибута. Наприклад, за часів Богдана Хмельницького герб зображався на документах, що підтверджували договори з іноземними державами, зокрема Московським царством. У XVIII столітті, коли Гетьманщина втратила автономію, герб зберігався в культурній пам’яті, зокрема в іконографії та літописах, як-от літопис Самійла Величка.
Відродження герба відбулося в 1918 році за часів Української Держави під керівництвом гетьмана Павла Скоропадського. Тоді герб Війська Запорозького був інтегрований у державну символіку, зокрема в проєктах герба Української Держави. Художники, як-от Георгій Нарбут, використовували образ козака з самопалом у своїх ескізах, поєднуючи його з тризубом, що став основою сучасного Малого герба України. Це відродження підкреслило зв’язок між козацькою спадщиною та новітньою українською державністю, що залишається актуальним у дискусіях про Великий герб.
У ХХ столітті герб також використовувався в еміграційних колах, де українська діаспора намагалася зберегти національні символи. Наприклад, у виданнях української еміграції в Європі та Америці герб Війська Запорозького часто зображався як символ опору та боротьби за незалежність. Ця традиція вплинула на сучасне сприйняття герба як невід’ємної частини української ідентичності.
Сучасні дискусії про Великий герб України
Стаття 20 Конституції України визначає, що Великий Державний Герб України має включати елементи герба Війська Запорозького, поряд із тризубом і галицьким левом. Ця норма викликала численні дискусії, які тривають з моменту ухвалення Конституції в 1996 році. У 2020–2021 роках в Україні було проведено кілька конкурсів на створення ескізу Великого герба, які привернули увагу громадськості й експертів. У цих проєктах герб Війська Запорозького часто зображався як центральний елемент, що символізує козацьку спадщину.
Однак пропозиції щодо Великого герба викликали критику. Багато експертів, зокрема геральдисти, вважають, що сучасні ескізи є надто громіздкими та не відповідають принципам європейської геральдики, які вимагають простоти й лаконічності. Наприклад, у проєкті переможця конкурсу 2020 року образ козака з самопалом комбінувався з княжим тризубом і галицьким левом, але композиція була визнана перевантаженою. Громадськість також висловлювала занепокоєння щодо того, чи потрібен Великий герб, адже тризуб уже є усталеним і впізнаваним символом.
Герб Війська Запорозького в цих дискусіях відіграє ключову роль, адже він уособлює історичну тяглість і зв’язок із козацькою державністю. Його образ також використовується в сучасній символіці, наприклад, у гербі міста Запоріжжя, де козак із самопалом є центральним елементом. Це свідчить про те, що герб залишається живим символом, який резонує з сучасними українцями.
Спадщина герба та її значення для України
Герб Війська Запорозького є не лише історичним символом, а й важливим елементом сучасної української ідентичності. Від перших згадок у XVI столітті до використання в Гетьманщині, відродження у 1918 році та сучасних дискусій про Великий герб України, цей символ уособлює боротьбу за свободу, мужність і національну гордість. Зображення «Лицаря з самопалом» у виданні Касіяна Саковича 1622 року та в «Книгах Забіл» демонструють його глибоке коріння в козацькій культурі, а сучасні проєкти Великого герба підкреслюють його актуальність. У часи, коли Україна продовжує утверджувати свою державність, герб Війська Запорозького залишається мостом між минулим і майбутнім, нагадуючи про звитягу предків і надихаючи нові покоління.
