Гра й предгра
Англ.: acting and preacting; нім.: Spiel und Vorspiel; ісп.: juego y juego previo;
франц.: jeu et préjeu.
Термін “передгра” належить Мейєрхольдові. Актор виконує пантоміму перед
тим, як визначити свого персонажа й відтворити драматичну ситуацію, “навіюючи глядачеві уявлення про того персонажа, якого втілюватиме, та готуючи глядача
до сприймання поведінки, яку потім буде продемонстровано. Таким чином, глядач
сприйматиме всі тонкощі заданої ситуації настільки точно, що потім уже не силкуватиметься зрозуміти сенс сцени” (Meyerhold, 1975 :129). Цю методику запозичили з японського та китайського класичного театрів, і вона була застосована у виставі “Вчитель Бубус” (1925). Для неї характерна свідомо підкреслена гра пластикою. Для “акторатрибуна” це спосіб передавання глядачам власної позиції стосовно них, [...] надання їм змоги збагнути дію, яка розгортається у них на очах саме в такий, а не інший спосіб” (Meyerhold, 1975 :122).
