Композиція драматична

Англ.: dramatic composition; нім.: dramatische Komposition; ісп.: composición;
франц.: composition dramatique.

Спосіб побудови (синоніми “структура”, “архітектоніка”) драматичного твору
(і, зокрема, тексту).
1. Норми композиції
Нормативні трактати з драматичної композиції – це види поетичного мистецтва. Саме у них ми здобуваємо правила та методи побудови фабули, урівноважування актів та характерів дійових осіб. Композиція уподібнюється ретельній реалізації риторики. Обов’язковим вважають стандартне розташування складових елементів.
Теорію драматичної композиції (чи інакше театрального дискурсу) можна
створити тільки за умови функціонування описових, а не нормативних принципів
системи, а також їхнього достатнього узагальнення та специфічності з урахуванням
у них усіх ймовірних видів драматургії.
Сучасна манера текстуального викладу (зокрема, постдраматична і постбрехтівська) вже не підлягає правилам композиції, бо ці правила зникли від часу звернення театру до текстів, що не були створені спеціально для постави.
2. Структурні принципи композиції
Мета аналізу композиції драматичного тексту – це опис погляду (або перспективи), яку обрав драматург для організації подій та розподілу тексту серед дійових осіб. Затим бажано розкрити зміни у погляді, техніку маніпуляції поглядами та словами персонажів, а також структурні принципи презентації дії. Чи дію подано одним
монолітним блоком та у вигляді органічного зростання? Чи розбито на монтаж епічних послідовностей? Чи до неї вклинено ліричні інтермедії та коментарі? Чи всередині дії є паузи та гострі моменти?
Проблема драматичної композиції нагадує питання композиції в малярстві та
архітектурі: укладання блоків, поверхонь і кольорів. Бо у театрі все – і блоки, і позиції, і програмування, – відповідає розподілові репрезентованих фактів та секвенцій дій.
У поле зору аналізу композиції потрапляють явища кадрування фабули (кадр),
завершення та початок вистави, зміни у перспективі та фокусуванні.

В класичній драматургії композиція була строго регламентованою. Викристовували правила створення правдивості та розповідної організації (експозиція,
зав’язка, розв’язка, перешкода). Композиція сучасних творів базується на настільки розмаїтих і суперечливих правилах, що ці правила втрачають характер стабільності, а тому складно проаналізувати їхнє функціонування.

Літ.: Freytag, 1857; Uspenski, 1970; Einsenstein, 1976.