Павлюк Христина. За 28 днів весна, кохання…
Закохана весна
Кажуть все відроджується у коханні. Все хоче любові, ласки й тепла. Ми люди постійно чогось чекаєм, з приходом зими, не можемо дочекатись весни, бо знову ж таки хочемо ласки й тепла. Якби ж хтось сказав мені, що ця весна, яку всі так чекають, буде для мене особливою, закоханою весною. Я ж завжди така різка та гостра на слово, а коли почала зустрічатись з тобою стала такою «приємно мʼякою», на великий подив для самої себе, я стала ніжною, беззахисною дівчинкою. Тією, яка хоче твого тепла, яка хоче відчувати дотик твоїх рук, точно так само як після затяжної зими, хочеться відчувати тепло сонечка, яке дарує усмішку, якби важко не було. Цієї весни я насправді розквітла, я дивилась на такі пари у фільмах, а ти дав зрозуміти, що так може бути й насправді. Кажуть, неправильно тонути в коханні, та я тонула, а весна тільки ще більше закохувала мене і в себе, і в тебе. Я памʼятаю ті теплі весняні вечори, здавалось ми розмовляли ні про що, але водночас про все, з тобою байдуже про що, головне, що разом. З тобою я забувала про час, а довгий весняний день, ще більше заплутував мене. Цією закоханою весною, я зрозуміла, що таке вкладати в стосунки себе і водночас відчувати віддачу. Я воліла б зупинити час, зупинити цю весну, нехай вона триває вічно, щоб тільки з тобою, тільки удвох. Та ніщо не триває вічно, і так розпочалося спекотне та палке літо нашого кохання. Ми ставали все ближче і ближче, і я не знала чи добре це чи погано, бо чим раз тим більше розуміла, що без тебе вже не буде так як було. Наше кохання жило й проживало, билося у запеклім бою з буденністю і все таки перемогло. Так минали місяці, і я звикла до своєї закоханості, я поринула в цей окрилений стан і це було прекрасно, це було точно стовідсотковим щастям. Разом ми знову дочекались холодної зими, та вона стала не просто холодною, а особисто для мене фатальною.
Лютий, вибух за вибухом, звідусіль лунає сирена, всі кудись тікають, рятуються, «ВІЙНА»- дзеленчить в голові не будильник, а сувора реальність нашого, як виявилось нового життя. Ти подивився на мене, і я одразу зрозуміла, до чого ти хилиш, і я тихо сказала: «Я буду чекати!». І я чекала, в надії, що з приходом моєї закоханої весни це все закінчиться, але у війни були на нас свої плани. Того року весна відчувалась по-іншому, вона була ще більш жаданою, хотілося якнайбільше наповнитись теплом сонця, налюбуватись весною, моєю закоханою весною. Знаю, що не одна чекала і продовжує чекати як я, і тільки ми розуміємо, що таке недосипати моніторячи сповіщення на телефоні, що таке радіти навіть найкоротшому «Все норм», і найбільшим щастям моєї весни було просто знати, що ти живий. Таке життя у мене настало, та як не дивно, ще більше захотілось кохати, ще більше захотілось жити, щастям стали прості здавалося б речі, та все стає набагато ціннішим коли в шию тобі дихає смерть. Тепер я радію кожній закоханій весні поруч з тобою, хоч в основному ти далеко, але я продовжую кохати. Кохати того хто показав мені, яким є щире кохання. А я живу у надії, що ми побачимось, якоїсь закоханої весни і тоді в голові не гудітиме, а чітко буде чути «Все закінчилось, ми перемогли!»
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
