Людмила Кирієнко. Мій
Мені не треба жодних кавалерів.
Я впевнена, Коханий мій, у цім.
Близька мені лише Твоя манера:
В подобі Янгола для мене Ти в усім.
Торкнешся – тіло струмом пробиває.
Всміхнешся – хмари десь у голові.
Як добре слово скажеш – оживає
Якась надія у німій мольбі.
О як же Тебе мало, дорогенький!
Зустрінсь, явись, хоча б мені наснись!
У сон щоночі рину я швиденько,
Щоб там мені з цілунками явивсь...
Ти – скарб. Ти – вайб. Ти – сонячне проміння.
Ти – подих вітру в спеку вогняну.
Нехай росте кохання вже коріння:
Без Тебе довго я не протягну...
Моя Ти мрія, пісня солов'їна,
Моя Ти радість і моя любов.
Для мене кращий Ти один-єдиний,
Про що кажу Тобі я знов і знов.
Мій принц, мій світ, моя головоломка,
Яку ще не вдається розгадать.
Без Тебе у душі й у серці ломка,
Тому про це не можу я мовчать.
Собою в голові думки наповнив,
Моє Ти серце ніжно полонив.
З Тобою лиш щаслива невимовно,
Тож серце Ти любов'ю окропи!
Мій Сміх, мій Гріх, моя Ти Таємниця,
Моя Ти Мрія, Цукор Ти і Сіль.
Зустрінемось з усмíшками на лицях.
Як розминемося – на серці в мене біль.
Мій Котик, мій Наркотик, справжнє Диво,
Моє Наповнення, душі моєї Суть.
Я вірю: заживемо ми щасливо
Й пройдем подальшу ми життєву путь.
Дороговказом голос Господа лиш буде,
Бо Він нас від душі благословить.
Здійсниться швидше хай ця мрія-чудо,
Бо так, як я, не зможе хтось любить!
