Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Там. Ч. 4
НЕ ПРОБАЧУ
Не пробачу тим, хто жорстокі!
Не пробачу тим, хто бездушні!
Тим, хто поради давав дуже слушні!
Тим, хто мав рацію, коли не зважала!
Тим, хто любив, коли я не вважала!
Тим, хто до болю за мене боровся!
Тим, хто на холод мій напоровся!
Хто говорив, але я їх не чула!
Тим, хто робив, але я їх забула!
Тим, хто не пив, але я напивалась!
Тим, хто бажав, а я не чекала!
Хто казав правду, коли всі брехали!
Тим, хто шукав, коли я пропадала!
Тим, хто мав віру, а я зневажала!
Тим хто довірив, та я відігнала!
Тим, хто тримався, коли я безсила!
Хто підіймався, аби серце билось!
Хто забував все навколо, крім мене!
Хто зберігав, коли тільки про себе
Думала я, оточивши стінами!
З ким би ніколи не було між нами!
Я не пробачу, що втратила силу!
Собі не пробачу, бо когось з них любила!
26.01.2025
БЕЗ ТЕБЕ ПОРОЖНЕЧА
Без тебе – порожнеча
З’їдає, нищить, знущається!
Не допоможе втеча
Від себе - смуток згущається!
Захоплює ще більше:
Кохання, сон і радість,
Породжує здебільше
Розгубленість, незграбність!
Без тебе наче темрява-
Удень себе не бачу,
Бо загубилась впевненість -
У відчаї я плачу!
Як подолати пустку,
Рясним дощем заповнити,
Зірвати темну смужку
І барвами доповнити?
З’їдає порожнеча -
Немає сил пручатися!
У серці колотнеча -
Від неї не сховатися!
28.01.2025
ЯК УЯВЛЯЛА
Кохання! Хіба ти таке,
Як я собі уявляла?
Ти терпке, колюче, жорстке –
Нічого про тебе не знала!
Не лила у розпачі сліз,
Солоного пристрасті поту.
Себе почувалася скрізь,
Із крилами для польоту!
А зараз весь час у журбі
Рахую години і тижні!
Ти їхав лише на три дні -
Вже листя опало у вишні.
Зима вже настала давно,
А я у вікно виглядаю.
Мовчить телефонне "Алло",
Про мене мабуть не згадаєш.
Чекаю тебе на весні,
Коли потеплішає серце!
Чи ти посміхнешся мені,
Або це кохання сміється?
Я знову забуду про все,
Знайомих своїх заблокую.
Коли ж ти полюбиш мене
Настільки, як я тебе люблю?
30.01.2025
МОЛОДІСТЬ
Не розуміла молодість,
Що щось навічно втрачено,
Бо була необачною -
Собі давно пробачила!
Не розуміла молодість,
Що щастя не назавжди!
Хотіла перевірити
Чи справжнє, чи не справжнє.
Не пам’ятала молодість
Кого, за що образила?
Хоча, напевно знала -
Красою сильно вразила!
Хіба почула молодість
Від зрілості поради? -
На зустріч тільки холодність -
Повчання – не розрада!
Не визнавала молодість
Огріхи або промахи -
Вона їх загубила
Серед веселих спогадів!
Просила довго молодість,
Щоб врода залишилась,
А та її не слухала -
Байдужістю прикрилась!
Згадала зрілість змолоду
Усі свої надбання –
Чого тільки не було там,
Крім справжнього кохання!
03.02.2025
ПРАВИЛА
Ця краса не для тебе -
Ти її не торкайся
Очі – зоряне небо,
Глянеш в них - начувайся!
Якщо серце заклякне,
Еліксир не врятує!
Слів, повітря забракне,
А зусилля змарнуєш!
Я тобі не підвладна:
Як захочу – забуду!
Розібратися складно,
Але так воно й буде!
Якщо ти біля мене,
Я цього захотіла!
Та не лізь в мою душу,
А цілуй моє тіло.
Якщо в душу залізеш,
Що ж – тоді начувайся!
Ця краса не для тебе -
Ти її не торкайся!
(Навіяне вірусним Rules)
05.02.2025
НАВКОЛО ТИША
Що скажеш тиша?
Невже багато?
Невже я не побачу світло
Через шати?
Невже не буде музики,
Окрім мовчання?
Повіє вітер,
Запорошить все навколо.
А кохання?
Воно пом’якне
Під тиском цих потоків
Безгоміння?
Це твоя відповідь?
А може, це невміння
Свою любов донести?
Простіше стіни звести
Байдужості, нерозуміння!
І що тепер?
Навколо тиша,
Яка напружена,
Хоч пристрасті не спише
На тимчасове охмеління!
Воно мине,
Залишиться вагання:
- Невже так і промовчала
Справжнісіньке кохання?
06.02.2025
МУЧИШ
Краса, ти мучиш!
Нащо я тобі?
Ти можеш насміхатися над іншим!
Ти можеш заворожити собі
Того, хто набагато, значно ліпший!
Не треба докладати надзусиль:
Ти можеш лише глянути на нього,
Чи усміхнутися – усім відомий стиль.
Гадаю, що достатньо буде цього.
А ти все усміхаєшся мені -
Чекаєш коли я впаду безсилий?
Ти хочеш, щоб до зустрічі не дні
Я рахував, а миті і хвилини?
Навіщо? Може, щоби постраждав
І перед вродою твоєю прихилився?
А може, щоб сп’янілий я упав,
Коли любові з твоїх губ напився?
Краса, скажи мерщій хотіла що?
Щоб я тебе сприймав як нагороду?
Ти насміваєшся, але скажи, за що?
Хіба давав на це кохання згоду?
07.02.2025
КРИГОЮ
Крокую кригою,
Неначе мріями,
Які не справдились
Які забуті,
Які прикрилися
Умерзлим гіллям,
Які лякають
Мене, по суті!
Крокую поспіхом
І обережно -
Не переймаюся,
Що надто слизько.
Мене чекає
Світ без обмежень,
Тому я впевнена,
Що щастя близько!
Воно десь поряд,
Де я шукаю.
Воно десь кличе,
А я не чую.
Та відчуваю -
Мене гукає,
Бо біля серця
Щось турбує!
Його знайду
У тому напрямку,
Куди веде
Слизька дорога,
Яка як річка
Від льоду з набряком -
Я оминаю
Перестороги!
Я не тривожусь,
Бо там очікує
Щось загадкове,
Як сновидіння!
Буває складно -
Ноги ковзають,
Та я тримаюсь
Від падіння.
Стою я міцно,
Тому відбудеться.
Щастя очікую,
Як можу!
Я придивляюся -
Не загубиться:
Блукає поряд...
Спіймала, схоже!
10.02.2025
НІБИТО
Тане сніг на вулиці й у серці,
Сонце промінь опустило на чоло.
А усмішка плаче і сміється -
Нібито кохання не було!
Ніби сон вночі не обривався,
Голова не спала на плечі,
Ніби Купідон про мене не дізнався -
Це лише привиділось мені!
Це моя розбурхана уява
Нав’язала послідовність мрій!
Наче з раю яблуко не вкрала
Яке вмовив скуштувати змій!
Пристрасть запорошила буденність.
Треба почекати – сяде пил.
Час кудись несе у нескінченність,
Хоча я не розправляла крил!
Щось мене ялозить і турбує,
Серце від минулого звело!
У думках нове життя малює,
Нібито кохання не було!
13.02.2025
НЕ ЗДОЛАТИ
Минуло свято...
Наче й не було,
Як атмосфери незабутніх вражень!
А пережите згладжує чоло -
Нема ні нарікання, ні образи!
Звичайний день,
Із мрякою на сніг,
Приспав мою суботу ненадовго.
Дивлюсь, як промайнув цей рік:
Чи за пройдешнє розплатився сповна!
Ще пам’ятаю ті
Безпристрасні слова,
Що досі гостротою серце ріжуть!
Краса для мене іншою була,
Бо приховала свою душу ніжну.
А зараз болем
Голосно кричить
І намагається брутальність показати!
Хіба життя нічому не навчить?
Удаваним - кохання не приспати!
Це почуття
Не чує грубих слів.
Це як стихія, – захисту немає!
Хоч стіни в сотні кілометрів звів,
Та уві сні я досі ще кохаю!
15.02.2025
МАРЕННЯ
Це - стан душі, хвороба чи дарунок.
Мабуть, це - божевілля, порятунок!
Діагноз, що вбиває серця спокій.
Це - погляд на людину однобокий.
Це - незавершена сторінка у романі.
Це - заморочені думки, ніби в тумані.
Це - ніжний подих, що губами обриваєш!
Це - ніби марення! Насправді ти кохаєш!
16.02.2025
ЯК ТИ?
Хіба я плачу? Ні!
Душа болить за втраченим!
А серце розриває
Непробачене!
Хіба сміюся? Ні!
Лише мій відчай
Яскраво так палає,
Наче свічка!
Випалює із пам’яті,
Твій образ віддаляє,
А я так намагаюсь
Покаятись!
За що, не уявляю,
Аби твій погляд зберегти!
Що далі? Хіба знаю?
Навколо порожньо! Де ти?
Не чуєш? Я ж гукаю!
Щосили хочу донести,
Я завжди поряд!
Як без мене ти?
17.02.2025
ПОТРІБНА ЛЮБОВ
Потрібна любов! – Джон Ленон співав
Своє знамените послання.
У них вона зветься англійською - Love
У нас називають – Кохання.
Потрібна любов! – підтримую це,
Хіба заперечиш зізнання!
А більше – не треба: вона наше все,
Але ще б хотілось кохання!
Можливо, про пісню багатий не знав -
Цікаві за гроші змагання.
Без них дуже важко, я так би сказав,
Та гірше життя без кохання!
Робота чи побут, хвороби й гріхи
Псують без турбот існування.
Та все десь зникає, коли поряд ти -
Моє незабутнє кохання!
Усе, що потрібно - це тільки любов! -
Лунає на весь світ звучання.
Життя нам рятує, без зайвих розмов,
Палке, незрівнянне кохання!
19.02.2025
УСМІШКА
Я не навчилась посміхатися очима -
Раніше вміла лише вогники пускати.
А зараз це робити вже несила -
Бо я втомилася веселощі вдавати!
Моє життя спустошено війною!
По ньому важко їхати – розбите!
Я тільки марю знов зустрітися з тобою!
Тебе стискаю уві сні несамовито!
Та все даремно! – Наші долі розійшлися!
Хоча твоя - десь біля мене дуже близько!
Вона кружляє, умовляє: - Усміхнися!
Але краєчки губ скотилися так низько!
Я спробую навчитись усміхатись -
Без усмішки твоєї важко жити!
Я обіцяю! Буду намагатись
Свою усмішку, як твою, любити!
20.02.2025
