Дар’я Лаврик. За 28 днів весна, кохання…
Серденько з крилами
Замріяна Тася сиділа на підвіконні й дивилася, як падає білий пухнастий сніг, як усе навколо перетворюється на зимову казку. Раптом дівчинка зупинила свій погляд на теплій чашці з солодким какао, яку міцно тримала своїми тендітними пальчиками, намагаючись зберегти це тепло всередині свого серця.
«Ух ти!», – сказала Тася й почала розглядати візерунки на поверхні напою. Кольорові маршмеллоу танули, нагадуючи крижинки на озері. Саме на тому озері, куди часто приходила з татом відпочити, помріяти та поділитися секретиками. Шматочки маршмеллоу повільно тріскалися, розтікалися по поверхні, а інколи то пірнали, то весело крутилися. Кілька з них, що танули в чашці, утворили маленьке сердечко.
«Дивно», – розмірковувала Тася. У її голові крутилося багато думок, які не давали їй спокою. «І чому саме тато називав мене «серденько з крилами», я ж не якась тобі там пташка, я – Тася», – дещо роздратовано прозвучало звідкись із середини, ніби хтось намагався переговорити саму дівчинку.
Тато часто любив говорити про те, що серце – живе, воно має свої крила. Його тепло зцілює усе навколо, для нього немає нічого неможливого. Навіть найбільші льодовики тануть від сердечного тепла. А що там й говорити, якщо таких сердець кілька. Вони можуть розтопити країну вічної мерзлоти. От тільки їй це було не зовсім зрозумілим.
Дівчинка згадала птахів на їх улюбленому з татом озері. «І як вони можуть бути пов’язані із серцем?», – не могла заспокоїтися дівчинка, шукаючи всередині себе цю відповідь. Пара голубів, які ніжно торкалися одне одного маленькими дзьобиками й зігрівали свої крила, милували її око. Це було настільки романтично, ніжно, що Тася розчулилася. Щось й справді, немов розтануло в її серці. Пішло таке тепло й така невимовна радість, що дівчинка відчула, як і сама зцілюється й наповнюється легкістю, наче птах у польоті.
Мабуть, тато хотів просто мені сказати: «Доню, я тебе дуже люблю», – й відчував схоже тепло всередині свого серця, як і я. От тому, як найцінніше для нього в житті, й назвав мене – «серденько», а ще й додав – «з крилами», бо бачив у мені своє продовження, міцний зв’язок із батьківським родом, частиною якого він і сам був. Так несподівано для себе Тася знайшла відповідь на питання, що давно турбувало її: «Чому ж все-таки тато назвав її – «серденько з крилами?»…з безмежної любові до неї. Дівчинка допила чашку солодкого какао з маршмеллоу й пішла телефонувати батькові. А за вікном танули сніжинки, нагадуючи, що за день вже весна!
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
