Міф

Англ.: mythos; нім.: Mythos; ісп.: mythos; франц.: mythos.

Термін з “Поетики” Арістотеля. Старогрец. mythos переважно перекладають французькою мовою fablе (фабула), англійською – plot (сюжет), німецькою –
Handlung (дія). Це сукупність дій (§ 1450 а), відбір та впорядкування зображуваних
дійств. Первісно міф вважався літературним або мистецьким джерелом, міфічною
історією (фабула в значенні 1), до якого зверталися драматурги, пишучи трагедії.
Міфи безперервно міняли й комбінували. Старогрецькі драматурги черпали в них
мо­тиви і теми для нового використання. В часи Арістотеля міф дедалі частіше
оз­начає сформовану структуру дії (фабула в значенні 2 і 3). Міф характеризується низкою властивостей: по-перше, часовим порядком дії – початок, середина, кінець
(§1450 в); по-друге, відчуттям оформлення цілості (§1450 в); по-третє, єдністю дії.
Так з простої імітації першоджерела міф вийшов на рівень єдності дії, наративної
форми розрізнених елементів сюжету та закритої форми (форми Арістотеля).

Літ.: Mauron, 1963; Vernant, 1965; Szondi, 1972 a; Vernant et Vidal-Naquet, 1972, 1974;
Ricoeur, 1983, 1984, 1985; Delmas, 1985; Schechner, 1985; Barba et Savarese, 1985.