Річі Блекмору 80 років
Лондонський списометальник
Річі Блекмор народився 14 квітня 1945 року в курортному містечку Вестон-супер-Мер на півдні Англії. Незабаром родина перебралася до Лондона. Жили скромно: мати працювала в крамниці, батько — в аеропорту Хітроу. Музика їх не цікавила, та й сам Річі не мріяв про неї в дитинстві. У школі вчився кепсько, зате спорт його захоплював. «Я був найкращим списометальником у Лондоні, — згадував він. — Мене навіть хотіли взяти до збірної Англії, але я був замолодий. У школі я був нестерпним — чи не щотижня мене хотіли вигнати. Але на спортивних змаганнях я сяяв. Після перемог у метанні списа чи плаванні директор при всіх вихваляв: «Блекмор знову врятував честь Хестона!» — і вручав мені медаль. А вже по обіді я стояв у нього в кабінеті, вислуховуючи чергову погрозу виключення».
У 11 років до його рук потрапила гітара — і стала любов’ю на все життя. Вчитися було непросто. «Перші пів року — суцільна мука, — казав він. — Потім раптом стало легко, а за три роки — знову складно». Ще юнаком Блекмор зрозумів: спершу треба опанувати основи, а тоді вже показувати себе. На нього впливали великі гітаристи, але в двадцять з гаком він почув Джимі Гендрікса — «і це було як удар під дих, я пішов цим шляхом».
Його швидко помітили. У 19, граючи з The Outlaws, він виступав із Джеррі Лі Льюїсом, який запропонував Річі поїхати до Америки працювати разом. Блекмор злякався переїзду — і, як виявилося, правильно. Якби поїхав, навряд чи потрапив би до Deep Purple. А назву гурт, як знає кожен справжній фанат, отримав на честь пісні 30-х, яку обожнювала бабуся Блекмора — про сутінки, що заливають сад глибоким пурпуром.
Дим над водою
Найвідоміший гітарний риф Блекмора — звісно, «Smoke on the Water». Історія його створення — легенда. Deep Purple приїхали до швейцарського Монтре, щоб записуватися в концертній залі при казино. Зима, заклад зачинявся, останнім мав бути концерт Френка Заппи. Та під час виступу якийсь дурень вистрелив із ракетниці в стелю. Спалахнула пожежа — спершу слабка, але зрештою вона знищила величезну будівлю.
Цей хаос Deep Purple описали в «Димі над водою». Пісню вважали мало не жартом і додали до альбому Machine Head лише тому, що залишилося вільне місце. Ніхто не чекав, що вона стане їхнім головним хітом. Для Блекмора ж час у Deep Purple добігав кінця: у середині 70-х він пішов, створивши Rainbow, хоча згодом не раз виступав із колишніми колегами.
Писати пісні, зізнавався він, було важко. «Це прозвучить зухвало, але я гадаю, що імпровізую краще за будь-якого рок-гітариста, — казав він. — А от складати пісні — не моє. Я брався за це, бо поруч не було інших, хто б це зробив. Але часто був розчарований. Свої партії я майже не пам’ятаю — технічна пам’ять у мене нікудишня. Придумую щось класне, думаю: «Потім зіграю, запишу». А тоді все забуваю!»
Кохання, що почалося з автографа
Блекмор став зіркою не лише сцени, а й жіночих журналів — завдяки історії кохання з Кендіс Найт, молодшою за нього на 26 років. У 1989-му їй було 18, вона працювала ведучою на нью-йоркському радіо. Якось Блекмор, завзятий футболіст, грав у благодійному матчі з командою радіостанції. Після гри Кендіс попросила автограф. Він підписав і сказав, що вона гарна. Не чекаючи продовження, вона пішла — але її наздогнав помічник Блекмора, запросивши на зустріч у пабі.
Вони проговорили до світанку — про привидів, музику, історію, філософію. «Коли я її побачив, здавалося, що зустрів давнього друга», — згадував Блекмор. За два дні він зателефонував і покликав до свого дому в Коннектикуті. Кендіс розповідала: «Спочатку ми були друзями, а тоді вже більше. Він не міг повірити, що я витримую з ним цілу ніч за ромом із колою. Та я потай виливала напої, коли він відвертався — де мені змагатися з англійцем у питті!»
Від 1991 року вони разом, хоч офіційно одружилися лише 2008-го. У 2010-му народився син, у 2012-му — донька. Їхнє кохання — таке ж міцне, як рифи Блекмора.
