Передерій Олександра. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб сказати йому, що я його кохаю. Тоді, в ту ніч, коли все почалося, ми говорили телефоном. Сигнали сирен прорізали наші голоси, мов ножі. Я чула, як він біг кудись — до укриття, до рідних, просто вперед.
— Ти вже в дорозі? — запитав.
— Майже, — збрехала. Я ще стояла на балконі й вдихала наше місто востаннє.
Я мала дві хвилини, поки автобус рушить, поки зв'язок зникне, поки нас розділять кордони, час і мовчання.
— Ти хотіла щось сказати? — запитав.
Я мовчала. У горлі стояли слова, важчі за тривожну валізу. «Я тебе люблю» — пульсували вони в грудях. Але я не встигла. Не наважилась.Тепер минуло три роки. Нове місто. Нове життя. Але щоночі я прокручую ту розмову. І думаю: а що як він чекав на ці слова? А що як… теж? У мене було 2 хвилини, щоб сказати йому, що я його кохаю. І я мовчала.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
