Людмила Ковбасюк. Солом’яний бичок
Віршована казка за мотивами української народної казки
У хатині біля лісу
На краю села
Жили бабця та дідусь
Внучка в них була.
Звали внученьку Оленка
Добра, гарна, веселенька,
Працьовита і завзята,
Допоможе бабці в хаті,
З дідом порається залюбки,
Вміє вишить рушники.
Були подружки в Оленки,
У садок ходили
Пісеньки вони співали
Хоровод водили.
(Пісня-хоровод)
«Ой у гаю, у гайочку
Пташечка літає
Щебетанням – піснею
Весну закликає!
Прийди, прийди, Весно-красна
У гайок, в долину,
Заквітуй, заграй барвами,
Звесели вкраїну!»
Тихий вечір наступає,
Бабця в хату вже гукає:
- «Оленко, внученько,
Іди до хати
Я вечерю приготувала,
Час за стіл сідати.»
А подружки їй у слід :
- «Бабцю, не могли б Ви з нами
Оленку у лісок пустити?
Будемо ми корів пасти,
Та хоровод водити.»
Бабця в відповідь:
- «Немає діточки в нас,
Ні бичка ні корови,
Ідіть без Оленки у лісок
Та будьте здорові».
Посідали вечеряти, а Оленка наче,
Сидить сумна, не весела,
Тільки, що не плаче.
Подивився Дідусь на Оленку:
- «Чому зажурилася?
Чому в тебе голівонька
до долу схилилася?»
(Оленка)
- «Завтра дівчата корів пасти ідуть,
І мене, дідусю, з собою зовуть.»
Бабця тут як із кілочка: - «Немає і мови,
Чого іти тобі туди без корови?!»
Дід у відповідь: - «Оленочко, іди журися
Лягай краще в ліжечко, сни подивися.
Що ж мені зробити,
щоб внученьку звеселити?
Я у поле піду, бичка з соломи сплету.»
Дід бичка майстрував, цілу нічку не спав.
Коли сонечко зійшло, повернувся у село.
( Дідусь)
- «Та-а-ак, вийшов славний бичок,
Засмолю йому бочок.
А ти, Півнику іди
та Оленку розбуди.»
(Півник)
- «Рано - вранці на зорі я пісні співаю
І великих і малих з ліжка підіймаю.
А сьогодні на зорі я збудив Оленку,
Будемо пасти ми бичка у садку раненько.
Ку-ку-рі-ку, Оленочка, не барися.
У дворі хто у нас подивися!»
(Дідусь)
- «Змайстрував тобі, Оленко,
Солом’яного бичка!
Бичка – третячка, засмоленого бочка!»
(Бичок)
- «Мене дід зробив з соломи,
Засмолив мені бочок,
ахотілось мені їсти,
Ну ведіть мене в садок.
Му-у-у – му-у-у, ну ведіть мене в садок.»
Подивилася бабуся, звела свої брови
І Оленочці у раз дає настанови:
- «Іди, внучко, Бичка пасти,
Та дивись не задрімай.
Ось тобі нитки і голка,
Рушничок свій вишивай.»
(Півник)
- «Зачекай мене, Оленко,
Я з тобою в сад піду,
Буду пісеньки співати,
Та тебе розвеселяти.»
Взяла Оленка прутик,
Бичка підганяє,
Ну а Півник – мотузок,
Повели Бичка в садок.
(Півник)
- «Ми з Оленкою йдемо у садок, у садок,
Буде там травичку їсти наш Бичок, наш Бичок.
Буду я пісні співати, і Оленці, і Бичку,
Буде весело, не сумно у садку, ку-ку-рі-ку!»
(Оленка)
- «Сяду під цим кущиком
Рушник вишивати.
А ти, Півнику, біля мене сідай
За Бичком поглядай.»
Сіла Оленка на пеньок
Вишиває рушничок,
Пісеньку співає,
За Бичком поглядає.
Співала, вишивала,
Втомилася, та й задрімала.
Ну а з лісу, де струмок,
Хтось іде до нас в садок.
(Ведмідь)
- «Я на пасіку ходив,
охо-хо-хо-хо-хо,
Цілий день там загубив,
охо-хо-хо-хо-хо.
Бджоли ті кусючі мухи
Не дали мені медку,
Покусали лапи й вуха
Заховаюсь у садку!»
(Півник)
- «Ой! Ведмідь іде страшний
Діда час гукнути
Бо як прийде той Ведмідь,
Біди не минути!»
(Бичок)
- «Му-у-у, му-у-у.»
(Ведмідь)
- «Ти хто будеш?»
(Бичок)
- «Я Бичок – третячок
Ще й засмолений бочок.»
(Ведмідь)
- «Дай, Бичку, мені смоли
Бджоли покусали,
Меду й жменьки не дали,
Щоб їх розірвало!»
(Бичок)
- «Ну бери , та тільки трішки
Бо тобі наставлю ріжки.»
Вчепився Ведмідь до Бичка
До смоленого бочка
А із лісу Вовк іде
Сумну пісеньку веде.
(Вовк)
- «З баранами і козлами
Діла більш не буду мати.
Не дали вівцю піймати
Я не хочу їх і знати
У-у, ледве ноги я тягну.»
(Бичок)
- «Му-у-у, му-у-у.»
(Вовк)
- « Ну Ведмідь, тебе я знаю,
А це що? Ти хто такий?»
(Бичок)
- «Я Бичок – третячок
Ще й засмолений бочок.»
(Вовк)
- «Дай, Бичку, смоли мені
Барани рогами, били, били,
А в кінці затовкли ногами.»
(Бичок)
- «То бери, лиш не багато,
Бо і сам не буду мати.»
Й Вовк вчепився до Бичка,
До смоленного бочка.
Тут і Лиска йде в садок
Де пасеться наш Бичок.
(Лисичка)
- «Півні мене трикляті заклювали
І не пустили Лиску у курник,
Мені нове намисто розірвали,
Його зібрала я у свій рушник.
Вони мені і шубку зіпсували
І повно в мене пір’я в голові!
Ну ось нічого, я ще підлатаюсь
І всіх зварю в гарячому котлі.»
(Бичок)
- «Му-у-у, му-у-у.»
(Лисичка)
- «Здраствуй куме і Ведмідь!»
(Вовк)
- «Добрий день, кумасю!»
(Лисичка)
- «Хм. А хто це там стоїть?
Не обід це наший?»
(Бичок)
- «Я Бичок-третячок
Ще й засмолений бочок.
Я смоли хотів їм дати
А вони не можуть взяти.»
(Лисичка)
- «О-о-о! То ж дай мені хоч трішки -
Півні заклювали,
До курей я добиралась,
А вони напали.»
Так і Лиска до Бичка з опалу вчепилась, І не зчулася сама, як і приліпилась.
А із лісу навпростець
Скаче Заєць-молодець.
(Зайчик)
- «А я Зайчик прудконогий
Скачу швидко край дороги
Один, два, три, чотири, п’ять -
Ну, спробуйте спіймать!
Скачу полем, долиною,
Понад синьою рікою,
Один, два, три, чотири, п’ять
Мене вам не догнать!»
(Бичок)
- «Му-у-у, му-у-у.»
(Лисичка)
- «Зайчику! Зайчику! Іди сюди,
Чи не треба тобі смоли?»
(Зайчик)
- «Та вона мені й не треба,
Та коли дають, мабуть краще її взяти,
А то ще й наб’ють.»
Причепився до смоли
Й Зайчик прудконогий,
Стоїть, виривається,
Плаче край дороги.
(Бичок)
- «Причепилися до мене,
Що мені тепер робити?
Гей! Оленочко, прокинься,
Бо почнуть ще й бити!»
(Оленка)
- «Ой лишенько, що за шум?
Що тут таке стало?
Та до нашого Бичка
Звірина пристала!
Я боюся й підійти
Діда треба звати,
Бо оцюю звірину
Самій не здолати.
Скоріше, Дідусенько, на поміч ідіть,
Та нашого Бичка від звірів спасіть!»
(Дідусь)
- «Ох, біжу, біжу, Оленко!
Та що тут зчинилось?
Ти ж сиділа не далеко,
Куди ж ти дивилась?»
(Оленка)
- «Ви, Дідусю, не кричіть,
Бичка виручайте,
Та у цих страшних звірів
З лап виривайте!»
(Дідусь)
- «Не такі вони й страшні,
Тільки для потіхи,
Зараз я їм, внучко, дам,
На мед й на горіхи.»
Та хотів Дідусь тих звірів
Трішки налякати.
А ті звірі почали,
Дідуся благати.
(Лисичка)
- «Ой! Пустіть мене, Дідусю,
Дуже Вас благаю,
А за те що відпустите,
Гарно заспіваю.»
(Зайчик)
- «Ну а я, Дідусю, вмію
На сопілці грати, танцювати гопака,
Ще й гарно співати.»
(Вовк)
- «І мене, Дідусю, теж,
Відпустіть, благаю!
А за те що відпустите,
На скрипці заграю.»
(Дідусь)
- «А з тобою, Ведмедику,
Що мені робити?»
(Ведмідь)
- «В мене слуху хоч не має,
В бубон вмію бити.»
(Дідусь)
- «Ну гаразд, тоді приходьте
До моєї хати.
Беріть скрипку та сопілку,
Будете нам грати.»
Звірі тільки-но пішли
Скрипку й бубон брати.
Тут і Бабця підійшла,
Стала їх питати.
(Бабуся)
- «Що тут скоїлось, Оленко,
Що тут приключилось?
У садку ти заблудилась,
Чи лихо зчинилось?»
(Оленка)
- «Обліпили звірі нашого Бичка,
Як на злую долю.
А Дідусь їх відчепив,
Та пустив на волю.»
(Бабуся)
- «От вже горечко мені,
Не дійшло старому,
Що тих звірів та було
Привести додому.
Була б з лиски мені шапка,
З зайця рукавички,
А в ведмедевій та вовчій
Шубах можна грітись.»
(Півник)
- «Дід не просто так пустив,
Користь будем мати,
Бо ті звірі обіцяли
Нам гарно заграти.»
(Бабуся)
- «Найшов кому вірить,
Вовку та Ведмедю,
Про Лисицю я й мовчу –
Знають всі цю леді.»
(Дідусь)
- «Тихо, Бабцю!
Чуєш хтось на скрипочці грає -
Це ж мабуть отой Вовчисько нас звеселяє.»
Чути скрипку і сопілку, бубон виграває,
А лисички дзвінкий голос усюди лунає!
Гарно музика заграла, посходились люди!
Прийшла! Прийшла! Весна-Красна -
Щастя й радість всюди!
