Поділитися:
Миколай Поліщук

У мене було 2 хвилини, щоб врятувати друга. Цей час дав мені лікар, на прийняття життєво важливого рішення. Або робити операцію, і шанс на порятунок мого улюбленця, завжди веселого, невсидючого, рудого ховраха, на ім'я Барон, буде п'ятдесят відсотків, або не робити, і шанс на одужання теж залишиться, але мізерний. Серце вистрибує. Перед очима яскраві моменти життя з рудим бешкетником, якого полюбив і не міг уявити подальше життя без нього. З очей виступають сльози, а лице ненавмисно посміхнулось, бо згадав як Барончик, побив свій особистий рекорд, коли як пилосос, втягнув в себе у тричі довшу за нього локшину.

Здавалось вибір простий, але я не міг уявити, як оперувати таке мале створіння, не вірив що таке можливо. В якусь мить я згадав, як рудий ганяв нашого кота - Шико і їздив верхи на німецькій вівчарці - Герді, яка кота чомусь лякалась, як той був не в настрої і завжди першою тікала від нього. 

Ні, він сміливий і сильний, сказав я собі, він впорається і дав лікареві згоду на операцію. Як називалась хвороба,  вже не пригадаю, але за два дні лікар дозволив забрати Барона до хати.

В той вечір ми всі щасливі спали разом; я, Герда, Шико муркотів нам всім колискову, а Барончик огорнутий ніжно лапкою Шико, пригорнувсь до нього калачиком, і солодко позіхнув, наче і не було ніякої лікарні...

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up