Поділитися:
Заболотна Валерія

У нього було дві хвилини, щоб вирішити: бігти чи залишитися. Потяг уже гуркотів на платформу, в кишені – квиток в інше місто, а на серці –пульсуюча вага того, що він залишає. Вона стояла в кількох кроках, стискаючи в долонях чашку гарячого шоколаду. Не плакала. Просто дивилася, так, ніби вже знала його рішення, але сподівалася на інше.

Дві хвилини – це півтори вічності, якщо рахувати ударами серця. Його – шалено калатало. Розум волав: "Їдь, це твій шанс, твоя мрія, твоє нове життя!" А серце шепотіло: "Повернись. Це вона. Вона – твій дім."

По гучномовцю назвали номер рейсу. Люди посунулися вперед, утиснувшись у двері вагона. А він стояв. Годинник невблаганно відміряв час.

Дві хвилини. Шістдесят секунд – і ще. Один крок – і більше не буде дороги назад. Вона не крикнула, не підійшла, не зупинила. Без сліз, без зайвих слів, Вона дала йому право вибору.

І він зробив його.

Він ступив на перон. Рука стисла квиток так, що той зім’явся. Серце стукало, як колеса по рейках. Але він не сів.

Потяг рушив.

У нього було дві хвилини, щоб поїхати. Але він залишився.

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up