Шмаюн Валентина. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Небесна ластівка
Перше, що я побачив у ту мить — розбите вікно. Уламки летіли вниз, а серед них — небесно-блакитна сукня. Вона не хотіла банальної білої на весілля. Хотіла бути ближче до неба.
Вона падала всього кілька секунд. Наче в німому кіно — жодного звуку. Тільки серце. Глухий стукіт у скронях, що заглушував усе.
У мене було 2 хвилини, щоб урятувати її. І я витратив їх на те, щоб переконати себе: вона почекає. Ще трохи. Як завжди. Вона не дзвонить? Значить, не злиться.
Нічого страшного, якщо запізнюсь.
Її тіло лежало на землі, нерухоме. Воно більше їй не належало. Руки розкинуті — ніби ось-ось злетить. Волосся заплетене в коси. Скільки часу вона готувалась, чекаючи на мене?
Її губи ворушились. Ледь чутно.
“Maria luma, sera fi…”
Пісня обірвалась на півслові. Вона часто її наспівувала — казала, що латина робить нас ближчими до неба. І от, промовила востаннє.
А очі… широко розплющені. Дивляться в небо. Там, де кружляють ластівки. Вона завжди казала: ластівки літають низько — буде дощ.
— Не звинувачуй себе. Ти не винен.
Колега поклав руку мені на плече — і спогад зник.
Це моя особиста сповідь перед нею. Я мушу пам’ятати.
Мушу дивитись. І пам’ятати.
Як падали уламки.
Як тремтіла небесно-блакитна сукня.
Як лежали її коси, огортаючи її.
Як у її очах ще літали ластівки.
Бо я знаю.
Я винен.
І не встиг її врятувати. І тепер змушений наспівувати пісню, якої не знаю, в надії, що вона почує мене.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
