Поділитися:
Вікторія Новгородська

На годиннику 17:17. Кажуть, коли часто бачиш однакові цифри – це знак.

Цікаво, скільки потрібно знаків, щоб наважитись на зміни?

Відчуття нудоти стискає горло. Мені тісно у власному тілі, злість вибухає сльозами.

Що я тут роблю?

Немає гіршої кари, ніж жити не своїм життям. Жити «нормально».

Нормальність – мов пустеля, повільно забирає сили, спрага висушує душу. Рік за роком заклякаєш у напрузі, чекаєш на  оазис, але усвідомлюєш, що ходиш по колу.

 Матеріальний світ перетворює людей на  рабів. Я ж – рабиня власних думок. Шукаючи себе, переповнена страхом  пропасти безвісти – заблукала.

В дитинстві хотіла врятувати світ. Від супер-костюма залишилась лише маска. Вона мов подорожник: допомагає сховати біль, на мить уявивши, що проблема зникла. Лишилися втома, відчай, злість.

Сиджу на підлозі брудної вбиральні гастрономічного закладу, у чужій країні. Менеджер сказав: у мене є 2 хвилини, щоб повернутися до роботи. Я ж відчула, що у мене було 2 хвилини, щоб наважитись піти геть і повернутись до себе.

Замало часу.

Виходжу.

Куди йти?

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up