Поділитися:
Бабенко Дарʼя

У неї було 2 хвилини, щоб попрощатися з домом.

Вітер гнав пил і запах диму через вікно, де стояли валізи. За дверима вже чекала машина, що везла їх у невідомість — далеко від вибухів, далеко від друзів.

У кімнаті стояла тиша, яку розривало лише тріск старого фотоальбому. Вона повільно проводила пальцями по світлинах — там вони сміялися, гралися, мріяли.

2 хвилини, щоб зібрати все найважливіше. Не речі — спогади, любов, надію.

Вона швидко зібрала кілька речей, які нагадували про дім: роботи з гуртків, альбоми з фотографіями, і стареньку іграшку. Кожна річ — як маленький місток у минуле, що не дозволяє забути.

Двері закрилися з важким гулом, і машина повільно рушила в дорогу, що вела в нове життя — чужинецьке, але з надією на світло попереду.


Двері зачинилися. Машина рушила. Але в серці вона понесла свій дім — там, де є пам’ять і надія.

 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up