Біографія Івана Величковського
Найпомітнішим представником новомодного так званого барокового віршування був український віршописець другої половини ХVІІ століття Іван Величковський.
Про життя цього поета до нас дійшли дуже скупі відомості. Можливо, що народився він в 40-50 –х рр. на Чернігівщині, де протягом ХVІІ ст. проживали Величковські. Немає сумніву, що І. Величковський навчався в Київській колеії, яка справила значний вплив на нього як поета. Про І. Величковського є згадка в літописі Самійла Величка під 1687 р. Перу І. Величковського належать панегірик на честь чернігівського єпископа Л. Барановича, опублікований приблизно у 1680-1683 рр., та рукописні збірки віршів «Зегар з полузегарком» (1690 р.) і «Млеко от овцы пастыру належное» (1691 р.), що він їх підніс Київському митрополитові Варлааму Ясинському.
І. Величковський, людина великої ерудиції, добрий знавець літератури античної Греції, Давнього Риму, ренесансової культури Західної Європи, а також церковної літератури, належав до працівників Чернігівської друкарні Л. Барановича, пізніше переселився до Полтави, де був пресвітером Успенської церкви. Там він і помер, як гадають, 1701 р.
Серед віршів І. Величковського, що ввійшли до його збірок, виділяються епіграми. Це улюблений жанр поета. Він зацікавився ним, мабуть, будучи ще учнем Київської колегії, бо у курсах поетики цієї школи багато місця приділялось характеристиці епіграм, зверталась увага на їх лаконічність та дотепність.
За змістом епіграми Величковського поділяються на світські та релігійно-моралізаторські. У світських епіграмах помітний сатиричний елемент, вістря сатири звернене в них проти експлуататорів тогочасного суспільства.
Теми для окремих епіграм Величковський черпав з творів англійського віршописця Джона Овена (1560-1622), які були йому відомі латинською мовою.
Епіграми Величковського складені за силабічною системою віршування, кількість складів у віршових рядках різна (13, 11, 8 і 6). Їх віршова форма бездоганна.
Є у віршах Величовського і багато «модерного». Він складав курйозні вірші, що були виявом поетичного штукарства. Техніку цих віршів Величковський також засвоїв з курсу шкільної поетики. На той час було багато форм курйозних віршів: акростих, або акровірш, в якому перші рядки утворювали назву, ім’я, прізвище або цілий вислів; раковидний вірш, в якому слова зліва направо і навпаки читалися однаково з цим самим значенням тощо.
