Синонімія в мові творів Климентія Зиновієва та Івана Величковського​

Іван Величковський. Критика. Синонімія в мові творів Климентія Зиновієва та Івана Величковського

Заболотна Н.В. асп.

Визначаються особливості іменникової синонімії творів Климентія Зиновієва та Івана Величковського, тенденції розвитку синонімії.

Peculiarities of noun synonymity in Klymentiy Zynoviyiw’s and Ivan Velychkowskyy’s works and tendencies of synonymity development are determined.

Климентій Зиновіїв та Іван Величковський - два визначні представники староукраїнської літературної традиції ІІ половини ХVІІ - початку ХVІІІ століття.

Значна частка поезій І.Величковського написана слов'яноруською мовою, тимчасом джерелом мудрості і натхнення для Климентія Зиновієва були не лише "старовhчниε книги" (КЗ 64, 24), але й неосяжна скарбниця народної мудрості. Перший збирач українських приказок і прислів’їв часто включав їх у свої поетичні тексти, не змінюючи народного вислову, творчо їх переосмислював, разом із тим у творах Климентія наявні численні цитати та посилання зі Святого Письма, творів церковних діячів, що засвідчує його освіченість. Мова творів Климентія Зиновієва є близькою до народної, із вкрапленнями слов'янізмів там, де цього вимагає зміст і тематика вірша. Осмислюючи світ, теми буття, людської долі, схвалюючи чи засуджуючи певні людські вчинки та поведінку, зображуючи працю ремісників, дивуючись прояву Божого задуму в різних сферах буття світу, поет розкриває можливості народної мови, які найяскравіше ілюструє синонімія.

Тематичний діапазон творів Климентія Зиновієва набагато ширший, до того ж "авто(р), або тε(ж) выклада(ч) вhршовъ си(х)" (КЗ 206, 1-2) свідомо наводить в одному вірші і навіть в одному реченні цілий ряд синонімів, а частіше синонімічну пару, задля уточнення, тих чи інших понять, іноді просто застосовується градація - характерний для доби бароко стилістичний прийом. Усе це спричиняє кількісну і якісну перевагу синонімів у творчості Климентія Зиновієва. Водночас простежуються спільні тенденції у мові обох авторів.

У складі синонімічних пар і рядів співвідносних слів виділяється лексика, успадкована із праслов’янського періоду, наявна у староукраїнській мові з ХІV-ХV століть та інновації ХVІ – І половини ХVІІ століття, де виявляється питома українська лексика та запозичення. Аналізуючи синонімію ІІ половини ХVІІ - початку ХVІІІ століття, варто вдатися до свідчень лексикографічних праць ХVІІ століття, зокрема до "Лексикону словенороського" П.Беринди.

У європейській науці ХVI століття синоніми розглядалися лише як слова на позначення тієї самої речі або поняття1. Синоніми виконували тільки естетичну функцію як засіб прикрашання стилю, яке досягалося за рахунок накопичення або ж урізноманітнення синонімів у тексті. Але вже наприкінці ХVІІ ст., коли синоніми усе ще сприймалися як засіб прикрашання мови, починає набувати ваги їх смислова диференціація2. Історичний підхід до синонімії ХVІІ століття потребує врахування авторських оцінок, з’ясування мотивів добору автором слів, співвідносних із іншими в тому ж синонімічному ряді.

Привертає увагу іменникова синонімія, як стилістично і кількісно неоднорідна. Для іменникової синонімії найбільш показовими є такі тематичні групи: назви осіб за покликанням, назви осіб за їх чинністю, побутових реалій та абстрактних понять.

Серед назв осіб за покликанням домінанта авторъ3 (КЗ 206,1; 209, 15) поєднує три ряди абсолютних синонімів: 1) писатεль (КЗ 185, 7) - списатεль (КЗ 209, 15) - писεцъ(КЗ 171, 10); 2) выкладачъ (у ХVІІ ст. зафіксовано у значенні "тлумач"6; КЗ 206, 1); изъложитεлъ (КЗ 206, 9); 3) вhршописεцъ (КЗ 204, 16) - вhршописъ (засвідчене у ХVІІ ст.7; КЗ 204, 9-11).

У парі стилістичних синонімів проповhдникъ – казнодhи останній, як архаїзм, уже потребує витлумачення: Казнодвъ нε ты(л)ко що го(д)но восхвалять: лεчъ трεба аггεлами бжіими іхъ зва(т). Жε то слово бжіε всhмъ проповhдаютъ: и проповhдниками прεто и(х) называютъ (КЗ 297, 28-31).

Назви осіб за їх чинністю репрезенетує ряд семантикостилістичних синонімів ворогъ – врагъ, супостатъ, неприятель (засвідчено у ХІV ст.6). До слов’яноруських “враг” і “супостатъ

П.Беринда подає українські відповідники “ворогъ, нєпрїятєль” (ЛС 17), до “ворогъ, нєпрїятель”. У Климентія Зиновієва типологічно марковане “враг”: Бгъ вамъ нεха(и) побhжда(т) враговъ помагаεтъ: а васъ о(т) враго(в) в во(и)скахъ и в дома(х) сохраняεтъ. (КЗ 157, 3637); тим часом, в анонімного автора: Як под тими ворогами стогнала я тяжко з вами! (“О Боже мой...” 113, 33-34); І нε зычи(л) бы(м) того и нεприятεлεмъ (КЗ 303, 24); супостатовъ твои(х) побhжду (КЗ 80, 18); [Костянтин Острозький] преодолhл и побhдил…супостат кролевства Полского (Вел. 137, 31-32).

У побутовій сфері сиконімічні пари утворені здебільшого різногенетичними словами типу ворота (українське) – врата (слов’яноруське), брама (<стп. brama, brana, <стч. brána 7) – семантичні синоніми.Ω zамкахъ, що zамыкаю(т) брамы, або ворота дворовъ пно(в) вεлмо(ж)ных(ъ) (КЗ 309, 19-21); І прε(д) враты бубня(т) трубя(т) пновъ вε(л)можныхъ (КЗ 271, 13).

Годинникь (КЗ 39, 33; пор. “Гербы...” 83, 4, 6; з ХVІ ст.8) – зεґар / дзεgаръ (КЗ 39, 33; 271, 28; пол. zegar з ХVІ ст. <нім. Sieger (про пісочний та водяний годинник)9, пор. зыкгарок пhсочен (Гербы… 83, 6) - абсолютні синоніми.

Дорога – путь (КЗ 50, 22), шляхъ, стεжка (КЗ 74, 6-7),семантично обмежені порівняно з домінантою, стез#(КЗ 164, 18)- семантико-стилістичні синоніми. П.Беринда наводить синонімічніі пари “Путь: Дорога” (ЛС 101), “Стєз#: стєжка” (ЛС 121). Ω zаблуждаючи(х) в дорога(х) людε(х) (КЗ 50, 11); ...и в лито(в)ски(х) края(х)…ка(р)чмы по шляха(х)... маю(т) (КЗ 109, 19-21).

бразъ (засвідчено в цьому значенні у ХV ст.10) - образокъ (КЗ 140, 18), икона (КЗ 276, 31). Якщо ωбразъ є стилістично нейтральною назвою оправленої ікони, то здрібніле образокъ (богомазкии) протиставляється йому і співвідноситься з мальованою чи витисненою на папері іконою, що привносить антонімічний відтінок до синонімічного ряду11. [Золотарі] робя(т)… І до ωбразовъ вhнцы ручки и короны (КЗ 69, 30-31). П.Беринда наводить обидва слова: “Икона и ωбразъ” (ЛС 47).

У ряді синонімів присловіε(КЗ 211, 2), приповhстъ (КЗ 173, 27; 211, 1), слово привертає увагу останній відповідник (“слово” у значенні “художня оповідь”, відомому з часів Київської Русі, вживається й у мові творів Климентія поряд із “слово” – “прислів’я”): И то стары(х) слово, жε в страха вεлики очи (КЗ 174, 34).

Термhнъ (лат. terminus12) – рокъ (з ХІV ст.; < стч., стп. rok13), рεчεнεць; увесь цей ряд вживає Климентій Зиновіїв, у той час, як у Величковського лише термhн (Вел. 143, 38): …прε(з) прεшлы(и) тεрмhнъ да(л) в(ъ)двоε члвhку (КЗ 55, 6); а вы тε(ж) наεмники роко(в) дослугива(и)тε(КЗ 285, 32; пор. у цьому значенні в ІКД 113, 11); прε(з) рεчεнεць буду в(ъ)двоε о(т)давати (КЗ 55, 18).

Шабля (з ХV ст.; < стп. szabla < мад. szablya 14) - мεчъ; у ХVІІ-ХVІІІ ст., на відміну від ХІV ст., були стилістичними синонімами: Шабля жε по славε(н)ску мεчεмъ называεтъ (КЗ 156, 34).

Абстрактні поняття втілені у мові Климентія Зиновієва та І.Величковського у розмаїтих синонімічних рядах.

Гордость – пиха, помпа, надутостъ, высокіє думы (высокии у значенні “зарозумілий” засвідчується з початку ХVІІ ст.15) – семантико-стилістичні синоніми. П.Беринда до слова “Гордын#подає синонімічний ряд «Пыха, по(м)па,... высокаа мысл” (ЛС 27).

Гин(ъ) жε тεпε(р)... за упрямую твою гордо(ст) (КЗ 49, 31-32); Минет помпа. Минет гордость. Минет пыха… Минут высокіє думы (Вел. 64, 34-36); Помсти(т)с# Хс г(с)дь...и zа надуто(ст) (КЗ 302, 31).

Доброчинностъ – благодhяніε, благотвореніε(стилістичні синоніми).У цьому ряді на чільне місце виходить українська лексема, яка вживається й у високому контексті Блжε(н) бо мл(с)тивы(и) іжъ помлова(н) будεтъ: са(м) бгъ доброчинно(с)тε(и) тако(г)[о] нε забудε(т) (КЗ 85, 11-12); кгды убо кто іному сотвори(т)... блгодhяніε (КЗ 58, 9-10); Хс неха(и) васъ… до блготворεни(и) всячεски(х) наставитъ (КЗ 53, 34-35).

Красота – краса, врода / урода (семантико-стилістичні синоніми). Минет урода. Минет телесная красота (Вел. 65, 16-17); [гончарі] фа(р)бами всяко# красы додаваю(т) (КЗ 131, 19); нεха(и) бы на свою ко(ж)ды(и) позрhлъ вроду (КЗ 65, 37).

Кривда / крывда ( засвідчено з ХV ст.16) – обида (І.Вел. 65, 38; КЗ 84, 3; засвідчено і в ХVст.17), ωзлоблεніε(КЗ 94, 29-33)є семантико-стилістичними синонімами.[Люде] Кривди викореняти твердили (І. Вел.143, 10); покара(н) з нεмного бываεтъ. А то нε за що ты(л)ко за крывду бжую (КЗ 122, 20-21).

Милость (засвідчено у ХV ст.18) – ласка (у цьому значенні фіксується з ХV ст.19), ласкавость, благостын# - семантикостилістичні синоніми. П.Беринда тлумачить слово “блгостыня” і як “ласкаво(ст), мл(с)ть” (ЛС 9). свою мл(с)ть к(ъ) на(м) всугуби

(КЗ 31, 6);εго ж мл(с)ти и ла(с)цh нε ма(ш) конца (КЗ 81, 21); ла(с)цh вшо(и) сεбε поко(р)но вручаю (КЗ 54, 23); Прійми теды… з врожонои своєи ласкавости тыє два пекторалики (Вел. 59, 18-19); за мл(с)тыню: будε(т) мhти сεбh бжію блгостыню (КЗ 71, 16). Надhя (з ХV ст.20) – надежда (стилістичний синонім), чаяніε (семантико-стилістичний синонім до попередньої пари). Надhя подобенство маєт з листом (Вел. 129, 19-20); само древо с коренем, листє и овоц – образ вhры, надежды и любви (Вел. 129, 15-16); мhть буду(т) нεха(и) на т# чаяніε (КЗ 83, 27-28).

Праца (у значенні «результат, здобутки праці»; < стп. praca; у ХV ст. лише у значенні “клопіт, труднощі”21 < ч. práce “робота, труд”, стч. prácě “труд; страждання”22)– трудъ, трудолюбіє, робота, дhло (семантико- стилістичні синоніми). ...абы и тая… праца в тhни забвенія не зоставала (І.Вел. 69, 31-32); то(и) жε навыкъ чужды труды присвояти (КЗ 45, 34); Млек[о],… або труды поетицкіє во честь преблагословеннои дhвы Маріи составленныє (І.Вел. 69, 1-5); многіи народове... много мают не тылко ораторских, але и поетицких, чудне а мистерне, природным их языко(м)… составленны(х) трудолюбій (І.Вел. 76, 37-40); роботу будε старую якую крhпити (КЗ 138, 13); І теслh цркви робятъ, ты(л)ко нε такъ славно дhло и(х) дрεвяноε (КЗ 146, 14-15).Із цим рядом пов’язаний синонімічний ряд робота (як процес)- праца, трудъ, тружданε, трудностъ, дhло (семантико-стилістичні синоніми).…до роботы пилно(ст) маεтъ (КЗ 134, 17); хто рεмεсла своεго за(в)шε часто пи(л)нуεтъ: тому до εго працы и са(м) бгъ пособствуε(т) (КЗ 136, 27-28); трεба в_мъ всякихъ писарε(и) хвалити: и за тру(ж)да(н)# оны(х) го(р)ливε любити (КЗ 297, 17-18); штучки поетицкіє, которыє любо суть короткіє, маленкіє, але великую компонуючым их задают трудность (І.Вел. 77, 26-28; пор. КЗ 150, 22); в(ъ) нεдεлю… всε робятъ… тако(ж) и в полю дhло всякоε поліовоε (КЗ 104, 14-15). Присяга (з ХV ст.23)– присяжностъ, клятва (у ХV ст. лише у значенні “прокляття, анафема”24), зарок ряд семантичних синонімів. ащε и присяги тоε(и) нε зломиши: то удоб живо(т) вhчны(и) наслhдиши (КЗ 299, 3-4); Присяжно(ст) нε по правдh да(р)мо с# нε минаε(т) (КЗ 51,6); прε(з) зарокъ и кля(т)ву пиε(ш) (КЗ 88, 26).

Розумъ (КЗ 124, 1) – разумъ (КЗ 122, 15), умъ (КЗ 129, 22), голова (у цьому значенні фіксується з ХV ст.25)семантикостилістичні синоніми. … до писа(р)ства хо(ч) нε трεба булавы: ты(л)ко жъ εднакъ потрεба добро(и) и головы (КЗ 297, 15-16).

Сердитостъ – сердце (стилістичні синоніми). [Причина сліз] З сердца, з сердитости (Вел. 146, 27);пор. лексему “серъце” в цьому ж значенні: [батько каже про сина] из серъца-м го побил, А тепер бим го рад колачем привабил (Дерн. зб. 51,17-18).

Розгалужений ряд семантико-стилістичних синонімів смутокъ – смущεніε, скорбъ, пεчаль, жаль, жалостъ, фрасунокъ (пор. пол.frasować się < нім. fressen26), соболhзнованіє. П.Беринда наводить ряди “Скръбь: фрасунокъ, смуто(к)…” (ЛС 115),“Печаль: Фрасунокъ, болєсный жаль, пєчалованьє, скорбъ, болєзнь,…журба, смутокъ” (ЛС 81). Яко ωгнь прε(д) водою хо(ч) нε ра(д) смиряε(т): тако и радо(ст) изъ сму(т)комъ житі# нε маε(т) (КЗ 79, 2-3); жадна# вh (м) нεндза у нεго нε жиεтъ: а ωнъ вла(с)нε в фрасу(н)ку або в скорби жиεтъ. Ґды (б) добрыε и мнh бгъ давалъ повоже(н)#: нhgды бы(м) дарεмно(г)[о] нε по(з)налъ смущε(н)#(КЗ 85, 31 – 86, 2); вεсεлости дво(р)ско(и) и ω смущεніи (КЗ 183, 16-17); Zнаючи… и(ж) будε(т) пεча(л) и ско(р)бъ и фрасуно(к) мhти (КЗ 39, 17-18); І игры и(х) [довбишів і трубачів] слухачо(в) часомъ ввεсεляютъ: а іно(г)да на жало(ст) вεлику взбуждаютъ (КЗ 278, 1-2);Ω бжε тво(р)чε тожε(с) жалю на(м) примножаεшъ (КЗ 106, 26);[причина сліз] З жалю албо з соболhзнованія. З фрасунку (Вел. 146, 30-31).

Хотhніε - жεланіε, жаданε(у ХV ст. у значенні “прохання; вимога”27; зв’язок із жадати “хотіти” висуває цю лексему в напрямку домінанти), вол# (у цьому значенні відоме у ХV ст.28), охота (семантико-стилістичні синоніми): ...и даε(т) ε(и) по своε(м) хотhніи что проситъ (КЗ 153, 6); Хс спо(л)нитъ вши тыε жεлані#

(КЗ 99, 3); Много таки(х) ε(ст)... что смε(р)тε(и) жадаю(т): ко(т)рымъ жада(н)εмъ свои(мъ) бгу наругаютъ (КЗ 36, 15-16); воздаждъ и(мъ), яко ты сам(ъ) хощеши хо(ч) sломъ: или я(к) вол# тво# ста# хочь добромъ (КЗ 84, 5-6); прибудε(т) охоты до всεго (КЗ 172, 27).

Шляхетство – благородіє (засвідчено в кінці ХVІ cт.29)стилістичні синоніми. О шляхетствh, албо, quod idem est, о благородіи (Вел. 153. 28-29).

Наведений матеріал доводить, що синонімічні пари та ряди утворює не лише абстрактна, але й конкретна лексика.

Серед назв осіб за покликанням виділяються семантичні (наприклад, писатε(л) - вhршописεцъ) та стилістичні синоніми (типу проповhдникъ – казнодhи). Для назв осіб за їх чинністю характерна семантико-стилістична синонімія (наприклад, врагъ – нεприятεлъ, супостат). Побутова лексика представлена ширше у поезії К.Зиновієва, що зумовлено тематикою творів. Тут наявні абсолютні (наприклад, годинникъ – зεґаръ), семантичні(икона - ωбраз),стилістичні (шабля - мечъ) та семантико-стилістичні (дорога – путъ, шляхъ, стεжка, стεз#) синоніми. Синонімічні ряди й пари сформовані переважно народною лексикою, трапляються запозичення (термhнъ). Абстрактні поняття передані найбільш кількісно наповненими і стилістично диференційованимисинонімічними рядами. З огляду на типологію серед одиниць виявляємо, значну кількість книжної лексики (типу блгостын#, чаяніε). У цій категорії не представлена абсолютна синонімія, що свідчить про семантичну і стилістичну розгалуженість абстрактної лексики цього періоду, її здатність до вираження великої кількості відтінків значень. Так, наприклад, у синонімічному ряді робота – праца, трудъ, тружданε, трудность, дhло домінанта “робота” є стилістично нейтральною і найбільш абстрактною за значенням, слова “праца” і “трудъ” є семантично вужчими за домінанту, в лексемах “тружданε” і “трудность” помітний відтінок значення “дія”, слово “дhло” семантично найбільш віддалене і може розглядатися як контекстуальний синонім з відтінком ситуативності30, оскільки не всяке діло, справа є роботою.

Таким чином, проведений аналіз доводить, що іменникова синонімія широко представлена у поетичній спадщині Климентія Зиновієва і дещо меншою мірою – у творчості Івана Величковського.

Змодельовані синонімічні ряди дають змогу провестипаралель від кінця ХVІІ століття до наших днів. І справді, хоча синонімія вважається синхронічним явищем, синонімічний ряд по суті не має часових рамок31. Звичайно, протягом історії відбуваються зміни як у лексичному складі, так і в семантиці слів, деякі лексеми виходять з ужитку через зникнення відповідних реалій чи активізацію їхніх синонімів, синонімічні ряди поповнюються новими словами, у тому числі й запозиченнями.

Водночас можна побачити, що певна кількість синонімічних рядів зазнала незначних змін упродовж століть. “Краса – врода”; “робота – праця, труд”; “ворота – брама” – ці й подібні ряди й пари синонімів наявні і в сучасній українській мові. У процесі історичного розвитку зі складу синонімічних рядів випали слов’янізми (типу благостыня, благотворεніε), ряди синонімів позбулися історичної лексики, яка в сучасний період уживається хіба що в художніх творах на історичні теми (наприклад, рεчεнεць). Деякі слова, вийшовши з літературного вжитку, локалізувалися в говорах (так, слово фрасунок, поширене досі в південно-західних діалектах, ще у ХVІІ столітті вживали і Климентій Зиновіїв, який походив із Правобережжя32, і полтавець І.Величковський). У деяких синонімічних рядах активізувалися одні лексеми, тим часом, як інші поступово вийшли зужитку. Так, із ряду термhнъ – рокъ, рεчεнεць в сучасній українській мові залишилося запозичення “термін”.

Проблема дослідження історичної синонімії ускладнюється тим, що масив лексики, який до нас дійшов, обмежений тематикою та змістом пам’яток, що збереглися до наших днів, проте моделювання синонімічних рядів ІІ половини ХVІІ століття через порівняння їх із попередніми джерелами дає змогу відтворювати процес формування синонімії цього періоду, що пов’язується з рухом значень слів.

Примітки

1Брагина А.А. Синонимы в литературном языке. – М., 1986. – С. 109;

2Там само. - С.109;

3Словник української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст. – У 28 вип. – Вип.1-7. – Львів, 1994-2000. – Вип. 1. – С.71;

4Там само. – Вип.5. – С.185;

5Там само. – Вип.6. – С.158;

6Словник староукраїнської мови ХІV – ХV ст. – У 2 т. – К., 1977-1978. – Т.ІІ. – С.42;

7Словник української мови – Вип.3. – С.48-49;

8Там само. – Вип.6. – С.240;

9Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. – Warszawa, 2000. – 806s. – S.651;

10Словник староукраїнської мови – Т. ІІ. – С.70;

11Брагина А.А. Указ.раб. – С.27;

12Brückner A. Зазнач. праця. - S.569;

13Словник староукраїнської мови – Т.ІІ. – С.301;

14Там само. – Т.ІІ. – С.553;

15Словник української мови - Вип.6. – С.48-49;

16Словник староукраїнської мови – Т.І. – С.513;

17Там само. – Т.ІІ. – С.68;

18Там само. – Т.І. – С.592;

19Там само. – Т.І. – С.539;

20Там само. - Т.ІІ. – С.124;

21Там само. – Т.ІІ. – С. 224;

22Bańkowski A. Etymologiczny słownik języka polskiego. – T.I-II. – Warszawa, 2000. – T.II. – S.757;

23Словник староукраїнської мови – Т.ІІ. – С.271;

24Там само. – Т.І. – С.478;

25Там само. – Т.І. – С.248;

26Brückner A. Зазнач. праця. - S.127;

27Словник староукраїнської мови – Т.І. – С.352;

28Там само. – Т.І. – С.195;

29Словник української мови – Вип.2. – С.101;

30Filipec J. Česká synonyma z hlediska stylistiky a lexikologie (Příspěvek k poznání systému v slovní zásobě). – Praha, 1961;

31Брагина А.А. Зазнач. праця. – С.65;

32Визначна пам’ятка українського письменства / В.П.Колосова, І.П.Чепіга // Климентій Зіновіїв. Вірші Приповісті посполиті / Підгот. тексту І.П.Чепіги, вст. ст. В.П.Колосової та І.П.Чепіги. – К.,1971.

Список умовних скорочень назв джерел

Гербы... - Гербы и трены при гробh и трунh того ж яснепревелебного єго милости господина, отца и пастыра кир Сильвестра Косова, архієпископа, митрополита кієвского, галицкого и всея Россіи, екзархи святhйшого апостол[с]кого Константінополскаго трону, з свhтом раздhленного, на подhленнє жалю, през музы коллекгіум КиєвоМогилеанского раздhленые // Українська поезія. Середина ХVІІ ст. / Упорядн. В.І.Крекотень, М.М.Сулима. – К., 1992. – С.66-97.

Дерн. зб. - Інтермедії з Дернівського збірника // Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. / Упоряд. Л.Махновець. – К., 1960. – С.50-83.

І.Вел. - Величковський І. Твори. – К., 1972. – 191с.

ІКД - Інтермедії до драми М.Довгалевського “Комическое дhйствіе” // Українські інтермедії... – С.99-120.

КЗ - Климентій Зіновіїв Вірші. Приповісті посполиті / Підгот. тексту І.П.Чепіги, вст. ст. В.П.Колосової та І.П.Чепіги. – К., 1971. – 391с.

ЛС - Лексикон словенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вст. ст. В.В.Німчука. – К., 1961. – 272с.

“О Боже мой...” - О Боже мой милостывій...” // Українська поезія... – С.113-114.


Біографія

Популярні твори:

  • Твори у PDF (Вірші до Лазаря Барановича, Вірші до Івана Самойловича, Дзиґар цілий і напівдзиґарик, Автор до читальника, Вірші на герб Ясинських, Вірші під зображенням богородиці, Минути, Квадрантес, Орація до найяснійшого новопосвяченого митрополита, Молоко, Вірші на герб митрополита Варлаама Ясинського, Луна, Рак літеральний, Рак словесний, Рак всуперечслівний, Четверогранний, Згідний, Порядний непорядок, Суголосний, Абетковий, Акростихиси, Програма, анаграма, епиграма, Багатоперемінний, Лабиринт 1,2,3,4, Стовп, Пересічний, Остання штучка)

Критика


Читайте также