Грицько Чубай. На видноколі гроняться вже хмари...
1
Поділитися:
На видноколі гроняться вже хмари,
спішать громи на віче гомінке.
То не пускаймо снів своїх і марень
ув опустіле небо нетривке.
А вчуймо тишу — змучену і теплу,
і упадім на землю спраглу ниць.
Благословім дощу блакитні стебла,
благословім хвилинність блискавиць.
Благословім дрімотний гомін віча,
благословім і шепоти і грім...
Тоді погляньмо одне одному у вічі
і у зіниці блискавку зловім.
