Грицько Чубай. відлуння дзеркала
відлуння дзеркала
нічого не знає про дзеркало
нічого не знає про себе
але воно про літо знає
і про нього розказує
воно має дві стежки
білу і чорну
воно завжди білою ходить
і розказує
що на груші виросли груші
і впали в траву що на вербі
груш не виросло а виріс лелека
і впав за обрій
прийде від матері дивний літній сон
із сапою в руках і всю білу стежку
пересапає
і тоді вже відлуння
самотньо сидітиме біля дзеркала
бо чорною стежкою
ходити
страшно
Твори
- але ти також радість
- відлуння дзеркала
- дерево парадоксальності
- І знов нестерпно тихо настає
- Коли до губ твоїх
- Моя задихана коридо
Критика
- Від «Лаври на фоні світанку» до «Світанкової дівчини у вечірньому трамваї»: поетика пуанта Г. Чубая
- Сходження до себе
- Феномен Грицька Чубая
Поділитися