Грицько Чубай. так спроквола надходить...
1
Поділитися:
так спроквола надходить
найтемніша на світі ніч
і заступає одним-єдине моє вікно
і заступає зеленими очима
заступає червону потоптану траву
що здавалась мені птахом підстреленим
а птах той ніяк злетіти не міг
ніч заступає руками всохле дерево
і заступає вустами палюче сонце
і заступає розважливими словами
якусь дуже сумну мелодію
і я вже нічого крім тої ночі не бачу
а тільки чую як десь далеко-далеко
поза її очима
поза її руками
поза її вустами
раптом залопоче крилами червона трава
і довго літає над нами
