Наталія Шевель. Терни малинові
Історія з життя
Часто бажаємо кращого, видаючи таку жадану мрію за дійсність. Такою була і Яніна, яка все чогось чекала й чекала. Часто тепер пригадує своє весілля, точніше, себе, невблаганну, тоді поряд з ні в чому невинним Дем'яном. То в чому його помилка? У тому що полюбив її, ні з ким незрівнянну красуню, а, загалом, звичайну сільську дівчину. Непоказний хлопець, правда, немолодий. Та й Яніна вже не юна. Дем'ян з міста, з порядної родини. А от її родину, точніше стосунки батьків, не можна назвати благополучними. Дівчина навчалася у місті, потім влаштувалася на роботу. У село не збиралася повертатися. Жила у братовій родині. Так і роки пройшли. Приїздила до батьків тільки на вихідні. Залицялися до неї хлопці з села. Не один хотів з нею одружитися. Але вона прагнула вийти заміж за міського. От тільки в ньому, багатолюдному, звернув увагу на неї лише Дем'ян. Вже не молода була, але його, непоказного, не хотіла. Але ніхто, окрім Дем'яна більше не бажав свататися. Що було робити Яніні? Не залишалося більше нічого, як прийняти пропозицію руки і серця. Здавалося, що тоді Дем'ян був найщасливішим нареченим.
-Яніно, кохана моя, такий я щасливий бути поряд з тобою,- спрагло шепотіли його вуста.
Дівчині якось було незвично в навіть неприємно бути поряд з Дем'яном, тож гордо відповідала:
-Облиш любощі, я ще не готова до стосунків з тобою.
Тож Дем'яну нічого не залишалося, як чекати. Бачив, що кохана не була до нього прихильною. Бачив її неприязнь, часто і злість. Неприховане розчарування з боку Яніни важко було не помітити. Надмірна увага Дем'яна її дратувала. Але чоловік не зважав. А ще більше піклувався про майбутню дружину. Її заміжжя з Дем'яном було проти її волі. Бачилося Яніні, що їй до ніг пролягли лише тернисті, непрохідні хащі. Але розуміла, що в неї немає вибору. Мусила прийняти пропозицію, бо втомилася вже чекати іншого, невідомого.
Яніна добре пам' ятає, як найближчі подруги її розраджували, говорили: "Все буде добре". Навіть на весіллі. Яніна себе ніяково відчувала, бо наречений був трохи нижчим. Тож бачила, як він весь час намагався дотягнутися до неї зростом, тобто навшпиньки. А яким тільки весілля було багатим. Скільки гостей запрошено. Приїхали містяни - родичі нареченого. Як тільки батьки дівчини старалися, бо видавали заміж єдину доньку з трьох дітей. Старші брати вболівали за сестру.
Говорив з гордістю старший брат молодшому, тому, який проживав у селі:
-Тепер Яніна буде жити в місті зі мною майже поруч.
Менший брат неохоче відповідав:
-Все таки переманив ти її в місто.
Захмелілі брати чи то жартома, чи всерйоз вирішили поговорити на весіллі з зятем.
-Так що, Дем'яне, віддаємо тобі нашу сестру, - почав розмову старший.
-Одна вона в нас. Але знаємо, що ти її не скривдиш, - підкидав слова молодший.
Дем'ян, зрозуміло, душі не чаяв у коханій Яніні, швидко знайшов відповідь, сказавши:
-Та я кохаю Яніну понад все своє життя. Як кажуть, душі в ній не чаю.
Старший брат не раз спостерігав, як ставиться сестра до кавалера, побажав Дем'яну терпіння. На тому і закінчили розмову.
Батьки і брати Яніни бачили, якими люблячими очима дивиться зять на неї, благали, бачачи неприязнь, схаменутися. Тож Яніна не раз себе запитувала: "Чи стерпиться, чи злюбиться?" Спочатку була невблаганна. Дем'ян згадував раніше почуте: "Любов на вазі не зважиш". Звісно, скільки любові в душі Яніни. Але був впевнений, що його любові на двох вистачить. Народився син. Зовнішністю подібний до Яніни. Дем'ян був уважним, люблячим чоловіком і батьком. Дивлячись, як він ставиться до сина, з часом відчула, що не таким тернистим їй здавалося життя з нелюбим. Здавалося, що треба жінці, чого їй не вистачає? Заможна родина. У обох престижна робота за спеціальністю. Квартира, в яку прийшла Яніна господинею. Проживають окремо від батьків. Автомобіль, що аж сяяв. Дем'ян навчив її водити авто. Комфортні умови проживання, про які багатьом залишається тільки мріяти. Все є в молодого подружжя в тернистих стосунках з протиріч і любові. Є в Яніни такий потрібний затишок, який з перших днів подружнього життя не відчувала. Адже після одруження не було комфорту в душі. Скільки необхідно було пройти тернистих років, щоб нарешті збагнути сутність родинного щастя. Яніна прийняла дійсність, не стала жити мрією. Солодкі, запашні малинові терни стелилися до її ніг, але вона спочатку не хотіла цього зрозуміти. Залишалося жінці прийняти спільне життя з Дем'яном таким, як воно є. Нічого вже не змінити в житті її і їхнього спільного сина. Хоч було важко, але Яніна зрозуміла, що варто змиритися, бо чоловік її, дійсно, щиро і віддано кохає. От тільки треба було впустити його в своє серце. Вона, здається, це за багато років так і не зробила.
Свіжістю сповнені вуста, вуста малинові. Вдячно шепочуть про щире і віддане кохання, яке зрозуміла Яніна тільки на схилі літ. Терни малинові протиріч і любові.
