Вийшла Diablo IV, на яку чекали 11 років (і не дарма)

6 червня у всьому світі вийшла Diablo IV. Це перша повноцінна частина серії за останні 11 років: з моменту виходу Diablo III розробники з Blizzard випустили лише доповнення Reaper of Souls, оновлену версію Diablo II та мобільну Immortal. Але довге очікування – не головне, чим виділяється четверта частина. Експеримент розповідає, що потрібно знати до того, як запустити один із релізів 2023 року.

Diablo – одна з найвідоміших відеоігрових серій. Кожну нову частину чекають із нетерпінням

Перша Diablo змінила індустрію відеоігор - хай і не створила новий жанр, але стала в ньому головним орієнтиром. Ця гра вийшла 1997 року. Тоді в портфоліо студії-розробника Blizzard Entertainment вже була стратегія WarCraft та кілька ігор для консолі Sega Genesis.

RPG тих років були складними для освоєння. По-перше, керувати найчастіше потрібно було групою з кількох персонажів - кожен зі своїми характеристиками та здібностями. По-друге, щоб дізнатися про всі можливості гри, нерідко доводилося вивчати посібники та інструкції.

Diablo намагалася зробити жанр рольових ігор доступним широкій аудиторії. Під контролем опинявся не загін пригодників, а герой. Замість десятка характеристик та навичок — чотири параметри: сила, спритність, живучість та енергія, яка відповідає за магічні здібності. Ці атрибути і треба було покращувати. А ще — відкривати нові заклинання та здібності за допомогою книг, які випадали із повалених ворогів.

Ігровий процес зводився до зачистки багатоповерхового підземелля від чудовиськ та добору екіпірування для героя. Diablo була не першою грою з таким геймплеєм, але, мабуть, найуспішнішою. Майже весь 1997 рік вона залишалася другою ПК-грою у світі за найбільшими продажами, поступаючись тільки квесту Myst.

Друга Diablo, яка вийшла 2000 року, зробила серію культовою — багато геймерів і сьогодні вважають гру найкращою у франшизі. Тепер для дослідження були доступні не лише темні підземелля, а й пустелі, болота та засніжені гори. З'явилося дерево навичок, що привнесло в Diablo стратегічний елемент — треба було думати про прокачування персонажа.

На момент виходу сіквела вже існувало чимало «клонів Diablo», а після релізу їх кількість лише збільшилася. Sacred, Titan Quest, Torchlight - ось кілька найвідоміших ігор, які запозичують механіки з хіта Blizzard.

Якими б хорошими не були наслідувачі, Diablo залишалася головною грою в жанрі, тому третю частину чекали з нетерпінням. Вона вийшла у 2012 році і за першу добу продалася тиражем 3,5 мільйона копій – рекорд серед усіх ігор на ПК на той момент. Це досі одна з найбільш продаваних ПК-ігор в історії.

Втім, незважаючи на оглушливий комерційний успіх, деякі фанати залишилися незадоволеними Diablo III. І так проста в освоєнні гра стала ще простішою. Зникла необхідність планувати розвиток героя, адже дерево навичок зникло, а здібності відкривалися самі собою. Багатьом не сподобався і новий візуальний стиль: він став мультяшнішим — на противагу похмурому тону сіквела. Гіпертрофовані пропорції персонажів та яскраві кольори заважали сприймати серйозно те, що відбувається на екрані.

Інтерв'ю з розробниками та передрелізні ролики Diablo IV обіцяли гравцям «повернення до коріння» серії. У грі знову з'явилося розгалужене дерево навичок, а естетика повернулася до темного фентезі. Фанати чекали на справжнє продовження Diablo II — і в результаті його отримали.

Diablo IV вийшла з технічними проблемами, але вони не завадили грі стати успішною

Складний запуск не нова подія для серії Diablo. Гравці досі згадують "Помилку 37" на старті Diablo III, яка не дозволяла підключатися до гри. У четвертій частині традиція почасти збереглася.

Офіційний вихід Diablo IV відбувся 6 червня, але ті, хто купив Делюкс-видання, могли запустити її вже з 2-го числа. При цьому геймери стикалися з численними помилками, через які в гру не вдавалося потрапити.

Найчастіше щось йшло не так з перевіркою ліцензії на консолях, де можна ставити загальний доступ у профілів: це означає, що, наприклад, члени однієї сім'ї можуть купити копію гри і запустити її на двох різних консолях. Але Diablo IV подібне не дозволяла, хоча до виходу гри Blizzard ні про що таке не попереджала. В результаті багато хто з тих, хто доплачував за ранній доступ у надії пограти з друзями чи родичами, змушені були чекати кілька днів.

Крім цього, протягом кількох днів у Diablo IV спостерігалися локальні проблеми із чергами на сервери. Гравці могли чекати годинами, причому лічильник часу до входу в гру не змінювався.

Також із виходом гри був пов'язаний один скандал — оголошені розробниками «перегони» до сотого рівня. Їх суть у тому, що першу тисячу гравців, які прокачали героя до сотого рівня в режимі з перманентною смертю, увічнять у камені — їх нікнейми виб'ють на скульптурі у головному офісі Blizzard у Каліфорнії. Спочатку до участі допускалися всі власники гри, навіть ті, хто заздалегідь отримав копії для оглядів, але в мережі вважали це шахрайством, адже такі гравці мали можливість заздалегідь попрактикуватися. У результаті Blizzard поступилася, а в гонці брали участь лише ті, хто купив саму гру.

Першим до сотого рівня в режимі з перманентною смертю дістався стрімер із нікнеймом «cArn_». На це йому знадобилося 82 години. Незабаром після цього персонаж стрімера загинув через мережну помилку — і його персонаж з усім прогресом зник.

Втім, навіть технічні проблеми не завадили грі стати успішною. Вже в день релізу Blizzard оголосила, що Diablo IV - найшвидше продаваєма гра компанії.

У Diablo нарешті з'явилися повноцінний сюжет та постановка

Події усієї серії Diablo відбуваються у світі, який називається Санктуарій, – тут ангели ведуть вічну боротьбу з демонами. Втім, у першій частині ніяких ангелів не було — лише самотній герой, який спускався до храму підземелля, щоб боротися з Діабло, молодшим злом із глибин пекла.

Сюжет у серії настільки необов'язковий, що фінал першої частини потрапив у гру практично випадково. Наприкінці оригінальної Diablo герой перемагав Діабло, підбирав камінь, в якому заточено душу демона, і вбивав предмет собі у голову. Тим самим герой ставав новим Діабло. Цього фіналу не було у сценарії — його вигадала команда, яка відповідала за створення роликів, а керівник розробки Девід Бревік про це дізнався, коли гра вже готувалася вирушити на прилавки. Міняти щось було б пізно.

У другій і третій частинах розповідь стала більш насиченою, а міфологія та географія світу розширилися. З'явилися архангели, орден хорадримів (щось на зразок хрестоносців) та нефалеми (нащадки ангелів та демонів). Розробники придумали влаштування місцевого всесвіту, героїв та ключові історичні події.

Тільки в самих іграх це було відображено слабо. Diablo майже ніколи не зверталася до свого багатого лора, раз-по-раз розповідаючи просту історію про самотнього борця зі злом. Все щоб не відволікати гравця від процесу.

У четвертій частині нарешті з'явився повноцінний сюжет — із персонажами, поворотами та харизматичною лиходійкою. В основі, втім, лежить та сама історія, що й раніше: Санктуарію загрожує новий демон, а герой вирушає його усувати. На цей раз загроза — Ліліт, демонеса, яка колись створила Санктуарій.

Повернувшись із небуття, Ліліт хоче підкорити людей собі. У роликах демонеса спокушає смертних і змушує їх відвернутися від бога. «Розірвіть ланцюги і станьте прекрасними у гріху», — каже вона парафіянам у церкві, і ті з посмішками забивають пастора на смерть. Це виглядає вражаюче і красномовно показує всю підступність демонів. Ніколи раніше Diablo не була такою страшною.

Лиходійка — мабуть, головна перевага сюжету четвертої частини. Але в грі ще чимало пам'ятних персонажів: архангел Інарій, колишній хорадрим Лорат, дослідниця Нейрелль — кожному тут приділяється достатньо уваги.

До того ж автори сюжету відсилають до багатої передісторії ігрового всесвіту. Персонажі раз у раз згадують події та людей з далекого минулого, про яких мигцем говорилося в попередніх частинах. Однак це не означає, що новачкові буде важко влитися в історію, Diablo IV дає всю потрібну інформацію дозовано і завжди все пояснює.

Хоча рівень постановки виріс, четверта Diablo не стала сюжетно орієнтованою грою. На чолі кута, як і раніше, стоїть геймплей. Розробники це чудово розуміли — тим сильніше вражають старання, які вони все ж таки вклали в історію.

Розвивати персонажа у Diablo IV цікаво як ніколи

В основі будь-якої Diablo – розвиток персонажа. Герой вбиває монстрів, отримує досвід, росте в рівнях і знаходить нове екіпірування. Цей процес затягує, а четверта частина робить його особливо адиктивним.

У грі є п'ять класів персонажів: варвар, розбійник, чарівник, друїд і некромант — кожен зі своїм стилем бою. Наприклад, варвар покладається на грубу силу, друїд закликає допомогу тварин (і сам обертається звіром), а некромант — нежить. Вперше в серії гравець може вибрати не тільки клас і стать своєму персонажу, але і налаштувати його зовнішність. Це ні на що не впливає, проте дає якийсь простір для творчості.

Ігровий процес при виборі того чи іншого героя суттєво відрізняється завдяки їх унікальним здібностям. Так, варвар вміє перетворюватися на смертоносний вихор і приголомшувати супротивників грізним криком, а чарівник — заморожувати всіх навколо і метати вогняні кулі. Відразу всі можливості відкрити не вийде - доведеться вибирати ті, які підходять під вашу манеру гри.

Глибини прокачуванню додають унікальні механіки кожного класу. Так, друїд може збирати з повалених ворогів підношення для духів природи - вони відкривають пасивні бонуси на кшталт збільшеного запасу здоров'я або підвищеної швидкості атаки. А, наприклад, варвар може вибрати спеціалізацію на конкретному виді зброї та бути ефективнішим при його використанні.

Система розвитку персонажа в Diablo IV неймовірно глибока та багатогранна. Гравці вже експериментують з навичками та екіпіруванням у пошуках найбільш ефективного поєднання і діляться своїми збірками. Зважаючи на все, пошуки триватимуть ще дуже довго, адже гра надає величезний простір для розвитку героя.

В Diablo IV є повністю відкритий світ — і там можна зустріти інших гравців

Раніше ігри серії Diablo були більш-менш лінійними. Персонаж під керуванням гравця досліджував та зачищав рівні, але вони були відірвані один від одного. Між локаціями гравцеві доводилося чекати на завантаження. У Diablo IV це змінилося тут є повноцінний відкритий світ.

Ігрову карту поділено на п'ять величезних регіонів. Кожен з них має свій стиль — від пустелі до засніжених гірських вершин — і свої типи супротивників. Дослідити їх можна в будь-якому порядку: у цьому гравцю допоможуть їздова тварина (її можна відкрити по ходу сюжетної кампанії) та точки швидкого переміщення, розташовані в кожному більш-менш великому містечку. Також пересуватися світом допомагає сувій телепортації: він відкриває портал до столиці поточного регіону та дозволяє повернутися до початкової точки. Зручно – якщо потрібно швидко продати непотрібне спорядження та продовжити шлях.

Відкритий світ Diablo IV не можна назвати повним життя чи особливо цікавим. Але в ньому завжди можна чимось зайнятися. На вашому шляху тут і там будуть зустрічатися маленькі та великі підземелля, які непогано б зачистити. Періодично десь поруч відбуватимуться так звані івенти — особливі завдання, за виконання яких можна здобути непогану нагороду. Наприклад, іноді вас можуть попросити захистити візки торговців від монстрів або знищити кілька обелісків, поки ви намагаєтеся вижити під натиском ворогів. І це не кажучи про численні додаткові місії (у кожному регіоні їх десятки), розкидані по карті.

Ще одне важливе нововведення – тепер у відкритому світі можна зустріти інших гравців. З випадковими зустрічними можна привітатись за допомогою системи жестів, запросити їх у свою групу або просто побігати поряд і разом взяти участь у битвах. У компанії легше проходити івенти, але ніхто не примушуватиме вас кооперуватися з незнайомцями, якщо не хочеться. Натомість, наприклад, можна зіграти з друзями. У Diablo IV є кооператив на чотирьох - причому ваші партнери не обов'язково повинні грати на тій же платформі, що і ви. Гравці з ПК, Xbox та PlayStation легко можуть грати разом.

Компанія хороших друзів буде особливо корисною, якщо ви вирішите вивчити місцевий PvP-режим. На карті є спеціальні зони, позначені червоним кольором. Вони називаються Поля Ненависті – і там можна боротися проти інших гравців. У цих же зонах із противників випадають Осколки Ненависті, особливий ресурс. Щоб його можна було винести з небезпечної зони, уламки необхідно очистити за допомогою ритуалу. Він триває хвилину, протягом якої на вас нападатимуть супротивники, а всім гравцям, які знаходяться поблизу, буде відоме ваше місцезнаходження. Якщо виживете — усі Осколки перетворяться на Червоний Пил, інший ресурс. Його можна витратити у торговців на косметичні предмети. При загибелі в PvP-зоні гравець втрачає лише Осколки, тож своїм спорядженням чи досвідом ніхто не ризикує.

Diablo знову повернулася до естетики темного фентезі

Третю Diablo критикували за надмірну кольоровість. Візуальний стиль гри - мультяшний, що ніби перекочував сюди з іншої гри Blizzard, World of WarCraft, - погано поєднувався з історією про боротьбу ангелів і демонів. На екрані з'являлися роздерті тіла, чудовиська розліталися на криваві шматки, але все це не шокувало. Розробники ніби боялися відлякати нових гравців.

Тим часом віддані фанати хотіли повернення гіперболізованого насильства з першої та другої Diablo. Все-таки Санктуарій — місце небезпечне та безрадісне. Тут усюди мають бути розп'яті та обезглавлені люди.

Diablo IV - це знову дуже темне фентезі. Насильство і жорстокість тут щокроку. В одному з необов'язкових завдань гравець бачить людину, зачаровану суккубом. Демониця здерла з нещасної шкіри і прив'язала між деревами. В іншому завданні показують процес ампутації руки.

Шокуючих моментів у грі вистачає, і це не всім може сподобатися. Деколи здається, що розробники додали подібні епізоди, просто щоб зайвий раз викликати збентеження у гравця. Це непогано працює для створення похмурої атмосфери Санктуарія, але, якби крові було трохи менше, гра б не постраждала.

Diablo IV не закінчується із фіналом сюжету. Попереду ще багато справ

Санктуарій можна дослідити і після завершення основної історії — і навіть отримувати нові нагороди. У Diablo IV є система «рівнів світу»: чим він вищий, тим сильніші супротивники і тим більше досвіду та лута отримає гравець за їхнє вбивство. Зі старту доступно лише два рівні світу з п'яти, а третій відкривається якраз після завершення кампанії та зачистки особливо складного підземелля. Щоб далі підвищити рівень, гравцеві доведеться збирати спеціальні печатки та з їх допомогою відкривати найскладніші версії підземель.

Також після завершення кампанії в Санктуарії з'являються світові боси - це величезні і дуже сильні противники, для вбивства яких знадобляться зусилля відразу кількох прокачаних гравців. Боси мешкають лише у певних локаціях та в обмежений проміжок часу. Але нагорода за таких ворогів гідна.

Ну а тим, кому хочеться ще гостріших вражень, пряма дорога у вже згадані PvP-зони. Там можна або видобувати ресурси для покупки косметичних предметів, або просто поставити на себе мітку та почати полювання на інших гравців. Якщо вбити дуже багато пригодників, отримаєте особливий статус, а про те, де саме ви знаходитесь, стане відомо всім гравцям. Проживете досить довго – заробите нагороду.

Blizzard планує підтримувати Diablo IV дуже довго. Компанія вже довела, що може дивувати гравців новим контентом через роки після релізу: Diablo III, наприклад, отримувала поновлення навіть через 10 років з моменту виходу.

У четвертій Diablo є система сезонів, у кожному з яких з'являється новий ігровий контент. Кожен сезон триватиме близько трьох місяців, а перший стартує десь у липні. У зв'язці йде система сезонного пропуску: здобувши досвід, гравці розблокують нові рівні пропуску та нагороди. Важливо, що отримати можна лише косметичні предмети — нічого, що б впливало на ігровий процес.

* * *
Diablo IV — саме те, на що чекали давні шанувальники, і навіть трохи більше. Вона повертається до похмурого стилю серії, робить ігровий процес глибшим, дозволяє досліджувати відкритий світ і дає більшу свободу в налаштуванні персонажа. А освоїтися з усім цим зможуть навіть новачки. Перед нами один із головних релізів 2023 року.