(1902–1967)
Філософія Марселя Еме не менш цікава, ніж філософія Сартра чи Камю. Різниця полягає лише в тому, що Еме коментував власну прозу в інтерв'ю журналістам як розважальну та ніколи прямо й урочисто не декларував своїх ідей.
Цікавими та розмаїтими у французького письменника є його експерименти з часом. Марсель Еме показує відносність часу та заперечує вустами одного зі своїх героїв існування абсолютного часу.
Час є поняттям відносним і переживається він особисто кожним персонажем, який сам його і створює. Крім того, незвичайний хронотоп дозволив Еме торкнутися теми долі, яка підноситься ним як заздалегідь і детально визначений план не лише подій у житті героя, а й навіть його вчинків і слів.
Певні філософські думки Марселя Еме є частиною його концепції світу «відкритих можливостей». Це ідеї багатоманітності часових і просторових вимірів, з їх великими та ще непізнаними можливостями. Причому думка автора розвивається не в напрямку абстрактної фантастики, а зосереджується на людині, звертаючись до глибин її свідомості або підсвідомості.
Твори
Критика
