(1895-1969)
Габрієль Шевальє черпав натхнення зі скарбниці світової філософської думки — його творам зазвичай передує низка епіграфів, які визначають життєві та літературні орієнтири письменника — з Ювенала, Монтеня, Рабле, Дідро, Вольтера, Бомарше.
Картина світу, витворена письменником, може розглядатися як ігрова подібність первісного міфологічного комплексу. Всюдисуща іронія забезпечує суміщення амбівалентних у просторі тексту антиномій: серйозне — ігрове, сакральне — профановане, високе — низьке, божественне — людське. Гармонією цілісного міфологічного буття і очищуючим сміхом Г. Шевальє перевіряв справжність соціальних, релігійних, ідеологічних інституцій, що претендують на абсолютність і вічність, але випробування часом не витримують.
Своїми творами Габрієль Шевальє вписував національні зразки «химерного роману» в «магістральний сюжет» літератури світової, стверджуючи водночас їхню неповторну своєрідність. Фольклорний національно забарвлений міф виявляється формою сприйняття загальнолюдських міфологічних праоснов, чутливість до яких збережена у французькій етнокультурній свідомості.
Твори
Критика
- Лексико-стилістичні засоби вербалізації соціокультурної домінанти параметру «дистанція влади» (на матеріалі роману Г. Шевальє «Сlochemerle»)
- На перетині художніх світів: Вавилон на чебреці й Клошмерль Вавилонський (про типологічну спорідненість творів В. Земляка і Г. Шевальє)
- Образи «винного комплексу» в художній структурі трилогії Г. Шевальє про Клошмерль
- Сміх проти страху (про маловідомий роман Г. Шевальє «La Peur»)
- Стерніанський розповідний канон у наративній структурі романів Г. Шевальє
- Структура «образу автора» та особливості нарації в романі Г. Шевальє «Клошмерль»
- Характерні риси ідіостилю Г. Шевальє (на матеріалі роману «Clochemerle»)
