(1868–1955)
В історію європейської культури Поль Клодель увійшов як автор насамперед католицький, чия творчість дозволила говорити про католицьке відродження у французькій літературі. Це було звернення до духовних джерел всієї європейської культури, яке неминуче мало призвести до відродження певних мистецьких традицій, пов'язаних із християнством.
Створюючи релігійний театр, Клодель постійно прагнув знайти найбільш адекватну форму висловлювання своїх ідей, пробував різні жанри, експериментував. Літургічний момент перетворює його п'єси, долає просторово-тимчасову замкнутість, надає універсального сенсу тому, що відбувається.
Злиття тимчасових пластів, прагнення часу «вирости» до вічності і розчинитися в ній і досягнення цього в момент кульмінації дії є однією з особливостей драматургії Клоделя. Для того, щоб таке перетворення стало можливим, автор створює ситуацію, при якій персонажі опиняються в якомусь особливому стані, ніби на кордоні двох світів – причому кордоні, який радше ці світи сполучає, ніж розділяє.
Твори
Критика
