Католицький поет Поль Клодель
Віктор Коптілов
Поль Клодель народився 6 серпня 1868 року в родині дрібного чиновника в глухому провінційному містечку на півночі Франції. Коли йому минуло чотирнадцять років, сім’я переїхала до Парижа. Навчаючись у ліцеї, Поль почав складати вірші, але ці юнацькі спроби не задовольняли його, як і вся тодішня французька поезія. Позитивізм і матеріалізм, шо панували тоді в літературі й науці, неспроможні були втамувати духовну спрагу молодого Клоделя. Вийти з кризового психологічного стану йому допомогли дві події.
Перша з них — була зустріч із поезією Артюра Рембо. Вірші у прозі Рембо, за словами Клоделя, дали йому «живе і майже фізичне відчуття надприродного», вони відкрили юному письменникові воднораз шлях до визволення поетичної мови з пут традиційности і до визволення його духу з лабет повсякдення.
Другою подією було навернення атеїста Клоделя до християнства. Це сталося під час різдвяної служби 1886 року в соборі Нотр-Дам, коли дитячий хор заспівав «Магніфікат». «В одну мить серце в мені перевернулося і я повірив»,— згадував пізніше Клодель.
1890 року Клоделя було прийнято на службу до Міністерства закордонних справ. Почалася його тривала кар’єра дипломата й нескінченні мандри. Він працював у Шанхаї і Пекіні, Тянцзіні і Токіо. Празі, Франкфурті, Гамбурзі, в Італії та Бразилії, у Вашингтоні та Брюсселі,— аж до виходу на пенсію за три роки до початку другої світової війни. Подорожі Клоделя до деяких країв відбилися в його поезії в образі Путі, шо має два сенси: фізичного переміщення у просторі і духовного вдосконалення.
Працюючи консулом і послом, Клодель не припиняв літературної діяльности. Знайомство з Китаєм та Японією він осмислив у книжці «Знання Сходу». Робота в Америці відбилася у «Книзі про Христофора Колумба». Але не враження мандрівника від екзотичних країв становили серцевину творчости Клоделя. Найголовнішим для нього було релігійне осмислення світу і людини. На працю поета Клодель дивився як на наслідування творення світу Богом, як на проникнення завдяки поетичному натхненню в суть Божого задуму людини та її долі. Звідси випливають дві форми його поетичної творчости: монологічна (лірика) і діалогічна (драма). Якшо в ліриці автор схиляється перед Божим творінням і славить його, то в драмі він протиставить досконалість Бога недосконалості людини і прагне осяяти божественним світлом темні глибини людської душі.
Для втілення своїх задумів поет винайшов своєрідний клоделівський вірш: два рядки, часто неоднакової довжини, об’єднані римою. Для Клоделя найважливіше було «пульсація» його рядків, яка, на його думку, вловлює й відбиває ритми світу, людини й Бога. Критики відзначали, що клоделівський вірш не є ні звичайним віршем, ні ритмічною прозою, він часом примхливо порушує інерцію розміру, проте завжди вкладається в ритми людського дихання. Така специфіка клоделівського вірша дозволяє вважати його одним із попередників сучасного верлібру.
Широке визнання Клодель-поет здобув на початку нашого століття після публікації його збірки «П’ять Великих Од» (1910), образність якої пов’язана з Біблією і з творами давньогрецьких поетів. Багато поезій Клоделя нагадують мотиви, так вони наснажені смиренням, покорою Божій волі і чеканням чуда. Але найбільш відомі і на батьківщині Клоделя, і за ЇЇ межами не поезії, а драми — «Місто», «Діва Віолена», «Благовіщення», «Відпочинок сьомого дня» та ін.
У 1946 році 78-річного Поля Клоделя було тріумфально обрано до Французької академії, за нього було подано 24 голоси з 25. Помер визначний поет і драматург 23 лютого 1955 року в Парижі щойно після урочистого вшанування його в театрі «Комелі Франсез» у присутності президента Франції.
Радянське літературознавство та критика зі зрозумілих причин Клоделя не любили. У «Литературной энциклопедии» (т. 5, М., 1931) його названо «агітатором папи» й «знаряддям католицької реакції», у «Краткой литературной энциклопедии» (т. 3, М., 1966) сказано, що «успіх Клоделя значною мірою створили католицькі кола, які вихваляли його як «нового Шекспіра», в УРЕ він взагалі відсутній, як і в «Сузір’ї французької поезії» М. Терещенка.
Окремі твори Поля Клоделя переклали українською мовою Михайло Драй-Хмара, Марта Калитовська і Михайло Москаленко.
Л-ра: Всесвіт. – 1999. – № 11-12. – С. 74.
Твори
Критика
