Ґеорґ Тракль. Туга

Жорстокі похмурі уста
Там, всередині, з хмар осінніх
Виринає пригнічена постать,
Надвечірня злотава тиша;
Зеленаво-похмурий гірський потік
У зламаних соснах,
Між тінями;
Село,
Що побожно хиріє в бурих образах.

Раптом на імлисте пасовисько
Вискакують чорні коні.
Вояки
З пагорба, по якому котиться вмираюче сонце.
Ллється усміхнена кров —
Під німі
Дуби! О гнівна туга
Війська осяйна каска
З брязкотом упала з пурпурового чола.

Так холодно надходить осіння ніч,
Освітлює зорями
Над розтрощеними кістками чоловіків
Тиху черницю.

Переклав Д. Марусик

Біографія

Твори

• Варавва
• Еліс
• Зимовий вечір
• Марія Маґдалина
• Туга

Критика

• Своєрідність поетичної творчості Георга Тракля – австрійського поета епохи раннього експресіонізму
• «Смертоносний гул вечорами повнить осінні ліси...» (Галицькі вірші Георга Тракля)