(нар. 1940)
Жан-Марі Гюстав Леклезіо — один із найвідоміших і найталановитіших французьких митців кінця XX століття. Леклезіо — людина-містерія. Так само як мовчання оточує його героїв у романах, він оточив своє життя ореолом таємничості.
Кожні два роки Леклезіо публікує новий твір, головна риса якого — тривога, туга людської істоти. Агресивний дотик зовнішнього світу породжує таку ж агресивну, в синтаксичному плані розірвану мову, з порушеним логічним зв’язком між окремими елементами. Здається, сам процес письма стає для автора пошуком втечі зі світу, в якому слова брешуть, об’єкти намагаються нав’язати людині власну волю, а образи, які отримує перцепція, приховують справжню сутність того, що відбувається. Це світ, у якому йде війна всіх проти всіх.
З публікацією новел «Мовдо» (1978) та роману «Пустеля» (1980) починається другий етап творчості, позначений поетичністю, звертанням до міфів світу. Пошук духовних цінностей автора втілюється в його творах. Пізнати світ означає насамперед пізнати себе, відкритися назустріч іншим людям, боротися з несправедливістю, колоніалізмом.
Французька критика неодноразово називала його романи ініціаційними. Леклезіо використовує біблійні (історія Адама, потопу), грецькі міфи (аргонавти) та міфи про творення світу. Його приваблює символіка першоелементів, втілення природних сил в енергії і сновидіннях, пов’язаних з водою, вогнем, землею, повітрям (небом).
Твори
Критика
