(1811-1885)
Микола Устиянович, як і інші письменники, чия діяльність започаткувала нову українську літературу, великого значення надавав розвиткові рідної мови. Він палко обстоював необхідність для Галичини орієнтуватися на літературу й мову Наддніпрянської України.
Поет-романтик обстоював передусім культурно-національні права й свободи, вважаючи, що таким шляхом будуть розв’язані й інші проблеми народного життя. Микола Устиянович пішов новаторським шляхом і в тематиці, і в поетиці своїх творів — їх словесна тканина рясніє оригінальними тропами, особливо порівняннями.
М. Устияновича передовсім цікавили не так соціальні конфлікти, як людські душі з їх розбурханими поривами і пристрастями, що диктують відповідну поведінку. Змалювання соціальної несправедливості для письменника — це один із засобів розв’язання внутрішніх хитань і суперечностей героїв, протиставлення зла моральним цінностям християнства.
Твори
Критика
