Тарас Мельничук

(1939-1995)

Найвиразнішим твором Тараса Мельничука була його власна душа, що увібрала в себе всю велич і глибінь розбитих почуттів, всю яскравість поразок, з яких складалося занепащене життя поета, виходячи в царину, де смерть і життя завжди йдуть поряд.

Для Т. Мельничука було характерним сприйняття кольору через конкретику образів, він же ставав нерідко основою метафори, творив ненав’язливий образ-пейзаж, асоціювався з усталеними національним образотворчим фактором. Колір часто є визначальником певних речей, предметів, явищ, субстанцій, ідей.

Т. Мельничука завжди тягло туди, де темно, звідки визирали нещастя та біль. Поет хотів словом надії освітити темряву і ніби боявся, як дорого доведеться заплатити за мить щастя.

Біографія

Твори

• Дніпро чіпляється руками
• Розлетілись ми, неначе пір'я
• сутеніє вечір мій вогнем

Критика

• Калинові ключі Тараса Мельничука
• Озброєний ніжністю
• Функціонування кольору в поезії Тараса Мельничука