Климентій Зіновіїв. О друкарях, що книги друкують

Пишу вірші друкарям, ремісникам славним,
которії друкують книги православним
Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно,
а барзій тим, котрії жиють благочесно.

Друкують же всякії церковнії обрядки
і всі християнськії рознії порядки.
На книгах бо вірнії моляться ко богу
і в книгах обрітають до неба дорогу.
Кгди убо правильнії книги хто читает,
таков бесіду з самим богом одправляєт.
Чирство же ся знайдуєт оних то ремесло,
але ускрутно вельми оно і тяжестно.
А особливе ногам, очам неспокойно
і не обрітається в роботі покойно.
Поневаж бо, як начнуть потягати праси,
аж на главах їх вскорі мокрі стануть власи,
Зачавши бо, мусять ся до поту труждати,
аж разві внощі могуть ізмало поспати,
І в великий роботу празник оставляють,
а тим часом способи вп'ять приготовляють.
І научив так бог їх рихло друкувати,
що за день, то не мощно за рок преписати.
Прето, як годні оні од вірних похвали,
так за труди вдостой їх, боже, вічной слави.