Дмитро Загул. Мов та лілія ніжна і біла
Мов та лілія ніжна і біла,
Що росте на дзеркальній воді,
Так і ти в моїм серці зацвіла,
Пелюстки розгорнула бліді.
Нахилила маленьку головку
І до серця шепочеш: люблю…
І листками м’якенького шовку
Оповила ти душу мою.
Я з кохання і сохну, і млію,
Та ніколи його не згашу,
Бо в душі я твій образ лелію,
Мов лілею ту, в серці ношу.
Твори
Критика
