Біографія Володимира Коломійця
Володимир Родіонович Коломієць – український поет, лауреат Шевченківської премії (1993) – народився 2 листопада 1935 року в селі Вовчків Переяслав-Хмельницького району на Київщині в родині вчителів.
Від батька Р. Коломійця, колишнього фронтовика і вчителя-історика, певно, взяв у життя науку про мудрість і правду, а від матері — пильний зір, задивлений у народне мистецтво, заслуханість у мелос, у пісню.
По закінченні Переяслав-Хмельницької середньої школи навчався з 1953 по 1958 на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у центральній пресі, у видавництвах «Держлітвидав» («Дніпро»), «Український письменник», тривалий час був головним редактором журналу «Дніпро».
Член Національної спілки письменників України з 1962, обирався членом президії та секретарем Київської міської організації НСПУ.
Мав доньку Ладу (зараз доктор філологічних наук, викладач) і сина Богдана (зараз програміст).
Володимир Коломієць помер 24 серпня 2017 року.
Був похований у м. Ржищів, де він з родиною проживав останні 28 років.
Видав понад 40 збірок.
Першу збірку поезій «До серця людського» видав у 1959. Згодом вийшли «Рунь» (1962), «Планета на житній стеблині» (1964), «Колиска жайвора» (1966), «Поезії» (1967), «Поміж чуттями і дивами» (1969), «Партитура тривоги» (1971), «По сей бік райдуги» (1972), «Переяслав» (1974), «День творіння» (1975), «Розмисел» (1976), «На відстані серця» (1978), «Не втратить вічності» (1980), «Від обрію до обрію» (1981), «Світень» (1982), «Подих моєї землі» (1984), «Сузір'я миру» (1987), «Яре віно» (1988), «Семигори» (1990), «Русло» (1991), «Золотосинь» (1992), «Правнуки Дажбожі» (1999), «Поки ще світить Сонце» (2005).
Віршам Коломійця притаманні лірична зосередженість, енергійність інтонацій, публіцистичність образів; у них він окреслює сучасне життя та розкриває духовні обрії людини. У поемах «Горицвіт», «Не втратить вічності» (обидві — 1980), «Сестра Землі», «Серед шаленого червня…» (обидві — 1984), «Семигори» (1985; 1990), «Сомкова Долина» (1986) осмислює гуманістичний ідеал українського народу.
Чимало творів В. Коломійця перекладено на інші мови, зокрема видано свого часу книжки з його поезіями вірменською, російською, білоруською, англійською. І сам В. Коломієць працював у галузі поетичного перекладу з різних мов на українську.
1993 року удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Золотосинь».
Твори
Критика