Війна, кохання, перемога. Світлана Баришполь
Чуєш? У мене вже не лишилося слів
Не достатньо епітетів, метафор чи порівнянь
Я досі чую ті жахливі шуми вокзалів
Де я чекала дві доби без осяянь
Бачиш? Біжу так швидко до найближчого метро
Бо в небі ти вказав на літака (бомбардування)
Швидше вивергнеться Кіліманджаро
Ніж ми забудемо про "рятування"
Знаєш? Вкотре переконалася у твоїй байдужості
Не пам'ятав раніше, чому ж би згадав тепер?
Мені кортить вірити, що тобі не вистачає мужності
Але ж ми обидва не можемо заснути відтепер
Віриш? У мене не лишилося сліз
Вони закінчилися ще на третій день
Цікавий такий життєвий зріз
А найголовніше у найнеочікуваніший момент
Мрієш? Ще донедавна хотіла в Шрі-Ланку, на Кариби, в Америку та Гаваї
І життєвий урок під номером двадцять чотири підняв зелений прапор у трамваї
Нуж-бо! Вперед, солов'їні!
Я залишаюся в Україні!
Любиш? Так сильно, як волошки у моєму м'якому волоссі?
Так сильно, як промінці різнобарв'я на моїх вустах?
Любиш? Готовий продати дияволу душу?
Зустрінемося в оновлених українських містах
Читайте також:
