Війна, кохання, перемога. Наталя Топольницька

Я маю з ким навшпиньки пробиратись
Крізь полохливість і манірність днів...
Я маю з ким при зустрічі обнятись,
Коли вже ворог сіті змови сплів...
Я маю з ким змережити мережку
І пити чай із глиняних горнят...
Я маю з ким знайти ту вічну стежку,
Котру багрянцем стелить листопад...
Я маю з ким зануритись у плани,
Накресливши на карті штрихпунктир...
Я маю сосен вікові сутани ,
Я маю тишу й неспокійний вир...
Я маю з ким долати долі  втому, 
Заплівши коси райдужних зірниць...
Я маю з ким навчатися малому,
Діставши книгу з букових полиць...

*   *   *

Прийшов схвильований — вона співала...
Прийшов поранений — вона латала...
Прийшов удосвіта — вона не спала...
Прийшов розхристаний, то застібала!
Прийшов обділений — вона давала...
Прийшов зневірений — вона мовчала...
Прийшов під ніченьку — вона приспала...
Прийшов з тривогами — заколисала...
Пройшов побоїще — вона молилась...
Прийшов обвітрений — вона наснилась...
Прийшов знеможений — нагодувала...
Прийшов нескорений — поцілувала!!!