Війна, кохання, перемога. Єременко Єлизавета

Коханій

Коли розпочалася війна, я не вагався ні мить.
Пішов у лави ЗСУ, щоб тебе захистить.
Щоб кожну мрію кожної дитини України у своїм серці прихистить.
Щоб нашу землю українську від загарбників звільнить...

І я до серця свого притулю твою голову, 
Щоб було чути тобі моє швидке серцебиття.
І до тебе, близької, повернуся скоро я,
Бо твоя безпека вдома - найбільша цінність мого життя.

І збиваю ракети я над тобою у небі,
Бо кохання дало мені крила!
Чи чуєш мене, мила, як я до тебе гукаю?
Кохання мене окрилило!

Ті дрони «Шахеди» та смерті посланці тебе більше не потурбують.
Бо кохання твоє зцілило рани мої,
Твої мрії й надія лікують! 

І настане вже завтра наша перемога,
Веде додому мене моя побита дорога.
Із фронту іду, ледве тягнучи ноги,
Але з перемогою. Усім перемоги!