Біографія Кормака Маккарті
Кормак Маккарті – американський прозаїк і драматург, лауреат Пулітцерівської премії (2007) – народився 20 липня 1933 року в Провіденсі (штат Род-Айленд, США).
Син успішного юриста, з шести дітей був третім за старшинством. Дане при народженні ім'я Чарльз змінив на Кормак на честь легендарного ірландського короля (згідно з іншими джерелами, це було зроблено за наполяганням сім'ї – гаельською ім'я означає «син Чарльза»).
У 1937 родина Маккарті переїхала в Ноксвілл, штат Теннессі, де маленький Кормак став відвідувати католицьку школу. Після її закінчення вступив до Університету Теннессі, де два роки вивчав гуманітарні науки.
У 1953 Кормак Маккарті був призваний до армії і чотири роки (два з них на Алясці) прослужив у ВПС США. Після демобілізації повернувся в університет. Два оповідання, опублікованих у студентській газеті в 1959 і 1960, стали його літературним дебютом і принесли письменнику-початківцю перші нагороди.
У 1961 Маккарті одружується на Лі Голліман, теж студентці, і після народження сина Каллена остаточно залишає університет. Молода сім'я переїздить до Чикаго, де Кормак влаштовується автомеханіком і паралельно працює над першим романом. Ще до його виходу перший шлюб Маккарті розпадається.
У 1965, отримавши спеціальну стипендію від Американської академії мистецтв і літератури, письменник здійснює давню мрію і на океанському лайнері «Сільванія» вирушає на батьківщину предків, до Ірландії. Під час подорожі Маккарті знайомиться з англійською співачкою і танцівницею Анною ДеЛізл, яка незабаром стає його дружиною. У цьому ж році у видавництві «Ренд Гаус» виходить його дебютний роман, написаний під впливом Вільяма Фолкнера – «Зберігач саду» (The Orchard Keeper).
У 1966 Маккарті удостоюється ще одного гранту, цього разу від Фонду Рокфеллера, завдяки якому може дозволити собі та дружині масштабний тур по Західній та Південній Європі. На деякий час Маккарті осідають на острові Ібіца, де письменник закінчує другий роман «Темрява зовні» (Outer Dark, 1968).
У 1967 пара повертається до Америки й оселяється в містечку Рокфорд, штат Теннессі. Через два роки Кормак Маккарті отримує почесну стипендію Гуггенхайма за «письменницьку майстерність».
У 1973 виходить роман «Дитя Господнє» (Child of God), частково заснований на реальних подіях.
У 1976 Маккарті розлучається з другою дружиною (офіційно розлучення було оформлено лише через кілька років) і переїжджає в Ель Пасо, штат Техас.
У 1979 виходить четвертий роман, над яким письменник працював в цілому двадцять років – «Саттрі» (Suttree).
У 1985 публікується перший його загальновизнаний шедевр – «Кривавий меридіан, або Вечірній рум'янець на Заході» (Blood Meridian, or the Evening Redness in the West). У 2006, за результатами опитування, проведеного серед письменників та видавців, роман увійшов до числа найбільших американських романів останньої чверті XX століття і зайняв у списку третю позицію.
Справжнє визнання прийшло до Маккарті з виходом у 1992 роману «Коні, коні…», який разом з «Переправа» (The Crossing, 1994) і «Містами прерії» (Cities of the Plain, 1998) утворює так звану «Прикордонну трилогію».
У перші десятиліття XXI століття на творчість Маккарті – тепер вже визнаного класика – звернули увагу кінематографісти. За екранізацією роману «Коні, коні…» у 2007 вийшов фільм уславлених братів Коенів «Старим тут не місце», знятий за однойменною книгою 2005 року. Картина відзначена більш ніж 75 кінонагородами, включаючи чотири премії «Оскар» (за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращу акторську роль другого плану (Хав'єр Бардем у ролі Антона Чигура) і найкращий сценарій).
16 квітня 2007 Кормак Маккарті отримує Пулітцерівську премію (Найкращий прозаїк) за постапокаліптичний науково-фантастичний роман «Дорога» (The Road), що вийшов у 2006. Також вдало екранізований.
На початку 2010-х після успіхів його робіт у кіноіндустрії Маккарті присвячує свій час написанню сценаріїв. За його адаптованим сценарієм (переробленим із власної однойменної п'єси 2006 року) у лютому 2011 на малі екрани вийшов телепроєкт «Вечірній експрес „Сансет Лімітед“» (The Sunset Limited) на каналі HBO. У 2012 Маккарті продав продюсерам фільму «Дорога» свій оригінальний сценарій «Радник» (The Counselor), за яким Рідлі Скотт зняв фільм із тією ж назвою.
У 2017 для Інституту Санта-Фе Маккарті пише нонфікшн. Есей «Проблема Кекуле» (The Kekulé Problem) став його першим опублікованим документальним твором. Його опублікували у науковому журналі Nautilus 20 квітня 2017.
У 2022, через більш ніж 15 років перерви, виходить одразу два його романи: дилогія «Пасажир» (The Passenger) і «Зоря морів» (Stella Maris).
Останні роки життя мешкав у штаті Нью-Мексико з третьою дружиною Дженіфер Вінклі та сином Джоном, що з'явився від цього шлюбу. Інтерв'ю він давав украй рідко і про свою творчість міркувати не любив, тож більшість його романів відкрита для тлумачень.
Кормак Маккарті помер 13 червня 2023 року у місті Санта-Фе (штат Нью-Мексико, США).
Твори
Критика
- Канон і постмодернізм у творчості Кормака Маккарті
- «Кривавий меридіан» К. Маккарті як антивестерн
- «Найглибші глибини людського буття»: екзистенційні мотиви в романі Кормака Маккарті «Дорога»
- Південна готика в романі Кормака Маккарті «Дитя Боже»: дискурс жахливого та апологія злочину
- Поліфункціональність мотиву дороги в повісті К. Маккарті «Коні, коні...»
- Постапокаліптичне майбутнє і доля цивілізації в контексті нової готики: роман «Дорога» Кормака Маккарті
