(1933–2023)
З-поміж сучасних американських письменників саме Кормак Маккарті, очевидно, найуспішніше й найпослідовніше розвиває генеральну лінію національної літератури, започатковану ще Мелвіллом і Фолкнером.
Творчості Маккарті властива яскрава самобутність, в основі якої — креативний підхід до канону, залучення, освоєння та поєднання безлічі літературних і філософських традицій, трансформованих у постмодерністському контексті. У їх динамічній взаємодії й взаємовідштовхуванні синтезується особливий художній світ, що ніби самоформується з розмаїття естетичних і світоглядних парадигм, а тому уявляється не умоглядним, як у більшості творів постмодерністського плану, а органічним. Ця цілісність багато в чому зумовлена етичною позицією автора, його прагненням до зображення й усвідомлення життя, що саморозвивається, у його глибинній суті й подоланні уявної абсурдності та хаотичності буття.
У творах К. Маккарті можна знайти сюжети, мотиви й форми готичного південного роману, епічних жанрів, вестерну, притчі, мелодрами, роману виховання й роману дороги, але всі вони видозмінюються, вступають у полеміку, доповнюють і навіть пригноблюють один одного. Автор наповнює канон новим змістом, що демонструє еволюцію національної свідомості й культури, а також становлення творчого почерку самого письменника, що формується від твору до твору.
Твори
Критика
- Канон і постмодернізм у творчості Кормака Маккарті
- «Кривавий меридіан» К. Маккарті як антивестерн
- «Найглибші глибини людського буття»: екзистенційні мотиви в романі Кормака Маккарті «Дорога»
- Південна готика в романі Кормака Маккарті «Дитя Боже»: дискурс жахливого та апологія злочину
- Поліфункціональність мотиву дороги в повісті К. Маккарті «Коні, коні...»
- Постапокаліптичне майбутнє і доля цивілізації в контексті нової готики: роман «Дорога» Кормака Маккарті