Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Безжальна муза. Ч. 12
СМАКУЮ
Не поспішаю,
Вдихаю насолоду!
Нічого не чекаю,
Навіть змін погоди.
Смакую тишу,
Теплий вечір спише,
Усі переживання -
Забуду хвилювання!
Якщо все ж не забуду,
Тоді байдужим буду
До зорей, що у небі,
До губ, що перець з медом.
Комусь вони солодкі,
Мені – пекучі й жорсткі!
Від них серце німіє -
Торкатися не смію!
На це я не зважаю,
Лише відпочиваю.
Не все, що світлом ллється,
Зачепить моє серце.
Я просто втратив сили,
Єство не відновилось.
Коли життя нап’юся,
Тоді і розберуся!
31.05.2024
НЕ ЗАБУДУ
Навряд чи я забуду ту красу,
Яка так довго серце хвилювала!
Я впевнений, що навіть покохала,
Хоча зізнання досі не прошу!
Ще дотепер залишилось тепло,
Що крилося між холодом мовчання!
Не покладаю жодних сподівань
Та хочу вірити, що все ж таки було
У серці несподіване тремтіння,
У подиху прискорений потік...!
Задавалося, що час невпинно збіг,
Мене ніяк не залишає потрясіння!
Чи вилікує відстань мій запал?
Не впевнений, що прийде допомога!
Хоча відволікає знов тривога,
Та на красу надовго я запав!
04.06.2024
ЗАПЛУТАНІСТЬ
Захопили почуття -
Заважають дихати!
Не зникають в небуття -
Їх ніяк не здихатись
Роблю вигляд - все окей!
Емоційно мучусь,
Відганяю сум ночей,
Надто нерішуче!
Справжнє – ні, не визнаю!
Так – відверто пізнє!
Може справжнє полюблю,
Хоч занадто різне.
Хитливість загнала в кут,
Крок на зустріч марний!
Позбавляюся від пут,
Хоча й дуже гарних!
07.06.2024
БОЛИТЬ
Моє серце болить спогадами!
Моє серце щемить почуттями!
Воно стискується під поглядами
І доводить мене до нестями!
Я не знаю, як мені вижити!
Я не вірю, що усе дарма!
Чи можливо це якось вилікувати?
Як задіяти потягу гальма?
Що не спробую – маю сумніви.
Як не мучився – ходжу з біллю!
Я шукаю шляхи суміжні
Та не бачу вихід вільний.
Забуваю, а потім згадую,
Відмовляюсь, згодом борюся.
Це минуле мене зваблює,
Почуттів своїх не боюся.
Моє серце все нагадує,
А мій мозок не повірить!
Бо краса ця очі радує,
Хоч до неї втратив довіру.
10.06.2024
Я ВІДЧУВАЮ
Я відчуваю,
Як тобі «байдуже»,
Як голос мій
Твій сон не сповиває!
Я навіть знаю,
Що тобі не дуже
Без мене жити.
Так я відчуваю!
Ти робиш вигляд,
Що усе як завжди,
Та подумки мене
Не відпускаєш.
Ти не змирилася -
Кохання було справжнє,
Та щось тобі,
Здається, заважає.
Не заспокоїшся,
Відчувши порожнечу:
Твою красу
Ніхто так не цінує!
Не так проймають
Вже знайомі речі -
Те що раніше зачіпало,
Не хвилює!
Ти випромінюєш красу,
Та якось дивно,
Бо наче стомлена
Боротися з собою!
Як би не було,
Не живи пасивно.
Життя наповни світлом -
Не журбою!
12.06.2024
СПОДІВАЙСЯ
Краса і щастя –
Має силу!
Краса і смуток -
Глухий кут.
Як би не важко
Було, мила,
Збери енергію
У жмут!
Як не зрікайся,
Будь щаслива!
Як не ховайся -
Все твоє!
На свою вдачу
Сподівайся.
Чуття і врода
В тебе є!
12.06.2024
ПРИНЦЕСА
Чому сумуєш, Принцесо?
Хіба життя не прекрасне?
Хіба вогонь твого серця
Не розгорівся завчасно?
Чи може просто стомилась
Від хвилювання та жаги?
Губами не похмелилась,
Не відчуваєш наснаги?
А може ти розгубилась
Серед краси і кохання?
Невже ти знов помилилась
Між мріями і бажанням?
Навіщо так сумувати?
Із часом ти розберешся:
Фальшивого – не дозволяти!
До справжнього – не доберешся!
14.06.2024
ЗАБУТИ
Я хочу забути
Виснажливий рік
Наповнений цвітом,
Жінками, бажанням.
Я хочу забути
Чарівний цей світ,
Який захопив
Незабутнім коханням!
Навіщо дивитись
На всю цю красу,
На запахи флірту,
Що зваблюють розум?
Я хочу забути!
Навряд чи знесу
Напружений зліт!
Це правда – не роздум.
16.06.2024
НЕ ЗНАЮ
Я тебе не кохаю
За красу незрівнянну,
За упертий характер,
За смаки не мої!
Я тебе не чекаю,
Бо ти любиш омани.
Вздовж твого узбережжя
Не снують кораблі.
Я тебе не шукаю,
Бо життя твоє стале,
Переміщення ждані
І дороги прямі.
Я про тебе не знаю,
Бо мені не цікаво,
Як без мене у смутку
Ти заповнюєш дні.
Я тебе не забуду,
Хоч ти б дуже воліла.
Нагадати не хтіла б
Про бажання свої.
Пам’ятаю, як вчора
Ненароком зустрілись
І життя розвиднилось,
Наче був уві сні!
17.06.2024
ЗНОВУ ДОЩ
Знову дощ намагається змити усе:
Пам’ять, радісні дні, хвилювання...
Ллє рясний, а від вітру дерева трясе -
Це тремтить від тривоги наше кохання!
Затопило обхідні дороги й прямі,
Почуттям серед сліз нема де подітись!
Пам’ятаю засмучені очі твої,
Я хотів з них краси і наснаги напитись.
Не судилося нам, як струмкам весняним,
Через літо і осінь зустрітися разом.
Затопило зізнанням спізнілим твоїм,
Що тримаєш у серці застряглу образу!
Ці відверті потоки ніхто не чекав,
Не змогли не намокнути наші стосунки.
Залишилася згадка, що все ж я кохав,
І на серці глибокі твої візерунки!
20.06.2024
ХВИЛЮВАННЯ
Казати щось
Буває не потрібно -
Достатньо подивитись
В очі пильно,
Щоб закрутилось в голові
Щось неймовірне,
І руки затремтіли
Дуже сильно!
І серце щоб
Забилося надмірно,
А поведінка стала
Незбагненно спірна!
Невже знайоме
Хвилювання непомірне?
А може це лиш
Почуття чарівне?
23.06.2024
ЗАНУРЮЮСЬ
Мої емоції стріляють через верх,
Не попадають в тих в кого хотіла.
Уразити у серце я б воліла
Та погляд проникає лиш поверх.
Ця зверхність заважає, не дає
Мені серед любові існувати.
Хотілося б у когось закохатись,
Та мій характер краще не стає!
Я бачу лише пристрасний пустир
Який наповнюють, лякають хиткі тіні.
Вони то сірі, то невпевнено тьмяніють,
Щоб затягнути моє бачення у вир!
Цей світ маніпуляцій я сама
Створила, щоби зверхній мати вигляд!
Я думала про безперечний виграш -
Насправді так вважала я одна.
Світ відвернувся – що мені робити?
Як зупинити нескінченну гру?
В ній безперервно я занурюсь в пітьму,
А серцю дуже хочеться світити!
24.06.2024
КОРДОНИ
Ти хочеш бути вільною -
Хіба хтось заважає?
Ніхто твої пориви
Ніяк не зупиняє!
Ти можеш всі проблеми
Рішати самостійно:
Що, де і як робити,
Чи зустрічі доцільні.
Але тоді навіщо
На когось нарікати?
Бо надто незалежну
Боязко покохати!
Така у всьому бачить
Порушення кордонів!
Любов тобі навіщо?
Приборкати гормони?
Якщо нутро жадає
Кохання неосяжного,
То розтопи лід серця -
Зроби його досяжним!
26.06.2024
ВАЖКО
Важко жити без мрії!
Хоч була недосяжна,
Серце все ж таки гріла
Ця краса неосяжна!
Важко бути на нервах
Ніби щось заважає
Зовні вирватись хоче
Але б’ється, палає!
Складно вірити правді -
Вона надто жорстока,
Полишає можливість
Віднайти власний спокій.
Складно очі забути,
Що нутро сколихали!
Може розум не вірив
Та любов надихала!
Що тепер з цим робити,
Навіть небо не знає!
Як тебе розлюбити
Ту, яка не кохає?
27.06.2024
Я ЗНОВ НАПИШУ
Я знов напишу про кохання!
Воно важливіше за зорі,
За небо – безбарвне без тебе,
Безжальні хвилі на морі.
Кохання залишиться з нами,
В яких би світах ми не були,
Хоч би на краю цього світу,
Де наші страждання не чули!
Нехай мене біль не лишає,
Я добре усе пам’ятаю!
Вона мене мучить і гнітить,
А я не забуду, кохаю!
Чому? Бо любов – це бажання
Наперекір перепонам,
Усім негараздам й стогонам,
Я знов напишу про кохання!
28.06.2024
ДОРОГА
Я тихо, шматками,
Долаючи біль,
Відриваю від серця
Образи і грубість!
Принизити, знищити -
Це твоя ціль?
Навряд чи спрацює
Характеру згубність.
Ти краще шукай
У собі позитив,
Приємні хвилини,
Захопливі миті.
Навіщо звучить
Цей сумний наратив?
Навіщо потрібні
Ці терміни збиті?
Якою б не була
Кінцева мета,
Її не досягнеш
Байдужою кров’ю!
Нарешті збагни,
Що дорога не та,
Відводить далеко
Від щастя й любові!
28.06.2024
СОНАТА
Ми ніби незнайомі!
Ти досі так вважаєш?
Любовні серенади
Ти вже не пам’ятаєш?
Слова, що ніжне серце
Примусили тремтіти,
А потім сподіватись
На те, щоб не зомліти!
Хіба ти все забула?
Чи може маєш сумнів?
А може заважають
Думки трохи безумні?
Чиє марення чекала?
Для кого це мовчання?
Хіба не твоя чуйність
Наповнена бажанням?
Ти закриваєш очі
І ніби засинаєш!
А раптом знов заграє
Соната для кохання!?
28.06.2024
МАЙЖЕ СОНЕТ
Спочатку ти злякалась почуттів,
А потім стала ніби віддалятись.
Хіба своїх бажань
Потрібно так лякатись,
Щоб серце невгамовний сумнів з’їв?
Якщо ти маєш все контролювати,
Чом не зупиниться тремтіння губ під спів
Твого кохання,
Що прийшло зненацька?
І поведінка досить чудернацька,
Щоб зрозуміти все без зайвих слів:
Ти борешся з собою як з млинами!
Якщо ж бути відвертими між нами,
Твої зусилля непомірна втрата сил,
Що полишають тіло безнадійно!
Бо забуваєш нащо сподівалася надмірно
В думках, у мріях на прихильності світил.
А зараз губишся, що закохалась сильно,
Але хоча б повір, що вільна
Обрати, чи засяє ще надія,
Чи обернеться знову почуття на пил!
29.06.2024
