Колаж
Англ.: collage; нім.: Collage; ісп.: colage; франц.: collage.
Термін малярства. Його впровадили кубісти, а пізніше підхопили футуристи та
сюрреалісти для систематизації художньої практики: поєднання у колажі двох різних елементів або матеріалів, чи творів мистецтва та речей побуту.
1. Колаж став реакцією на естетику твору образотворчого мистецтва, виконаного з одного матеріалу й гармонійно сплавлених елементів у певній формі або чітко окресленому кадрі. Колаж вимагає різних матеріалів, вихоплює з них властиву їм
поетичність, сміливо грає на провокаційному поєднанні складових.
Колаж є грою на означальних твору, тобто на його матеріальності. Поєднання
нешляхетних і несподіваних матеріалів гарантує значущу відкритість твору та унеможливлює упорядкованість і логічність. (І, навпаки, у монтажі протиставляються вирізані з однієї тканини частини, і тільки контрастна організація цих частин набуває значення).
Поєднувати у колажі фрагменти та різні предмети є одним зі способів цитування попереднього ефекту чи попередньої картини (наприклад, Дюшам наклав вуса
Джоконді). Такий акт цитування виконує метакритичну функцію. Він роздвоює уявно річ і погляд на неї, фактичну площину і дистанцію від цієї площини.
2. Усі такі властивості колажу в образотворчому мистецтві характерні також
і для літератури, і для театру (текст та постава). На відміну від “органічного” твору, виконаного з одного матеріалу, драматург з’єднує у колажі фрагменти текстів з
усякої всячини: газетні статті, різні п’єси, аудіозаписи і т.д. Стилізація способу колажу можлива, хоча типологія стилізації є досить незручним задумом. Виходячи з
осі “метафора/метонімія”, визначають хід тематичного поєднання у колажі різних
частин або хід відмови від цих частин. Навіть якщо ці частини суперечать одна одній тематично та матеріально, тим не менше пошук художнього сприймання глядача відкорегує їх. Саме від цього сприймання (оригінального чи банального) залежатиме успіх колажу.
а) Драматургічні колажі
Пошук текстів та елементів сценічної гри різного походження : вмонтування у
п’єсу теоретичних текстів, передмов, коментарів (так, Месґіш ввів до постави “Гамлета” 1977 р. інтерв’ю з Ґодаром і монолог Сіксу; П. Шеро створив пролог на матеріалі низки текстів п’єс Маріво для постави п’єси “Диспут”; Р.Планшон перебудував геть до решти п’єсу “Міщанські дурощі”; А.Безю звів докупи інтерв’ю з велогонцем у п’єсі “Великий кульчик” 1996 р.)
б) Словесні колажі
Поєднання уривків з розмов та звуконаслідувань (наприклад, Р.Вілсон у п’єсі
“Лист ло королеви Вікторії”), розмаїті тематичні нісенітниці в театрі абсурду, колаж світських стереотипів у п’єсі “Неапольська бухта” Жоеля Драґютена.
в) Колаж у декораціях
Пошук мальовничості з сюрреалістичним відтінком та випинання вихопленої з
побуту речі (Планшон, Ґрюбер). Поєднання сценічно різних предметів : велосипед,
намет на водяному помості у п’єсі “Зникнення” (1979; Р.Демерсі; Т.Мотта).
г) Колаж стилів гри
Пародія на гру у різних манерах (натуралізм, ґротеск тощо). Фазове зміщення
тексту та супровідні жестикуляції. Слід відрізняти колаж з розмаїтих матеріалів (гра,
сценографія, музика, текст і т.д) і гібридизацію та креолізацію як основу сучасної
творчості (інтеркультурний театр).
Літ.: “Revue d’estétique”, 1978 : №№ 34; Bablet (éd.), 1978.
