Михайль Семенко




(1892
-1937)

І поет, і філософ, і скрипник, а також редактор «Мистецтва» й «Нової генерації», кіноредактор, майже медик, «футурист», «антиквар», П’єро, Арлекін, Вічний Жид, трамп, хлопчик, «бунтливий Семенко». Людина, в якої не було потреби перебувати на верхівці поетичного Парнасу, щоб вирізнятися з-поміж інших. Семенко віднайшов для себе найбільш мобільну позицію маргінала літературного процесу, що дало дуже виграшну можливість вільно обирати спосіб творчої реалізації. Значно прийнятнішим для нього видавалося сказати: «Я — нічий. Я — ніхто. Мене не знає історія», ніж увійти в історію літератури «одним із».

Поетична думка Михайля Семенка вміщувала дуже багато: геніальний дилетантизм винахідника поетичних форм, пристрасне, екстатичне вчування у дух свого часу, у сам процес переживання життя, не відокремлюючись від природного руху його форм, без відриву й абстрагування до т. зв. світу ідей і без занурення у бездумний гедонізм.

Біографія

Твори

Критика

19.05.2016 139
Михайль Семенко. Океан
19.05.2016 138
Михайль Семенко. Мій рейд у вічність - II
19.05.2016 179
Михайль Семенко. Кохання
19.05.2016 1311
Поетична трикстеріада Михайля Семенка
19.05.2016 352
Михайль Семенко та «Нова генерація»
19.05.2016 974
Михайль Семенко
19.05.2016 570
Біографія Михайля Семенка