Михайль Семенко. П’єро кохає
Я мовчу
До тихих затонів своєї душі прислухаюсь
Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь
Я смутний
Я смутний
Я смутний
Бо щось душу стиска мов кошмар навісний
Я веселий
Бо в смутку є пелюст невмерлий
Я не хочу буть листом осінньо-зотлілим
Не хочу про зиму зітхать восени
Хочу бути смілим
І жду весни
Хочу буть в парку і милій читати Верлена
Хочу кружляти я з нею у парі в юрмі
Багнесь ноктюрнів Шопена
Душу її зрозуміть
Хочу заплющити очі тісніше тісніше
Душу свою відчувати струнніше струнніше
Я люблю
Я люблю
Я люблю
Я мовчу
І до тихих затонів своєї душі прислухаюсь
Що чую — я в душу до тебе віллю
Я признаюсь.
8. IX. 1916. Владивосток
Твори
- Кохання
- Михайль Семенко: маловідома поезія
- Мій рейд у вічність - II
- Океан
- Осінь
- Море моєї душі
- Пастель
- П’єро кохає
- Я — жертва погасаючого світу…
Критика
- Корсунська Б.Л. Михайль Семенко
- Михайль Семенко та «Нова генерація»
- Поетична трикстеріада Михайля Семенка
- Михайль Семенко і «старокиївська міфологія»
- Анаграматизм та криптографія в ліриці Михайля Семенка
- «Понеділок вівторок…» 一 «Чорний квадрат» Михайля Семенка
- “...Що для мене Азія значить” (східні мотиви у творчості Михайля Семенка)
- Мотиви кохання в поезії Михайля Семенка
